ГоловнаПублікації нашої юридичної фірмиКоментарі законодавстваАвторські права в Інтернеті: порушують мільйони, відповідають одиниці

Авторські права в Інтернеті: порушують мільйони, відповідають одиниці

Просмотров: 3058

Мільйони людей щодня порушують законодавство про захист авторських прав, і майже всім це сходить з рук. Між тим, як показала ситуація з файлообмінником EX.UA, завжди так бути не може. І ніхто з користувачів цього та інших сайтів не застрахований від того, що рано чи пізно до них можуть нагрянути правоохоронні органи та притягнути до відповідальності за порушення авторських прав. І, якщо EX.UA, хоч і з втратами, але вдалося відбитися від претензій з боку правоохоронців (в т. ч. завдяки підтримці мільйонів користувачів), то захистити кожного окремого користувача можуть лише знання своїх прав і певні запобіжні заходи.

На папері відповідальність за порушення авторських прав, у тому числі, в Інтернеті, виглядає досить суворо. Особа може бути притягнуто до кримінальної, адміністративної та цивільно-правової відповідальності. Кримінальна відповідальність згідно ст. 176 КК настає за умисне порушення авторського права і суміжних прав, якщо це спричинило шкоду у значному розмірі. Значний розмір становить від 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на сьогодні становить 10 730 грн.

Тобто, тільки при наявності доказів заподіяння шкоди в зазначеному розмірі та більше особа може бути засуджена за ст. 176 КК. Мінімальне покарання при цьому 3400 грн, максимальне - 6 років позбавлення волі. При меншому розмірі шкоди можливе залучення до адміністративної відповідальності за ст. 51-2 КпАП (штраф від 170 до 3400 грн). Також, незалежно від залучення до вказаних видів відповідальності, власник авторських прав може пред'явити позов про відшкодування заподіяної йому шкоди.

Але на практиці все виглядає не так і страшно. Реально до кримінальної / адміністративної відповідальності притягуються лише ті, хто записує / продає аудіо-, відео-продукцію на дисках або встановлює комп'ютерні програми, завантажені з Інтернету, на своєму комп'ютері (див. вироки Івано-Франківського міськсуду від 30.11.2011 № 0907/1 -685/2011, Корюківського райсуду Черскаской області від 31.01.2011 № 1-97/11, Тернопільського міськрайонного суду від 30.08.2011 № 1-613/11).

І тому є декілька причин. У першу чергу, такі порушення найлегше зафіксувати: диски цілком матеріальні, а факт установки неліцензійного ПЗ може підтвердити експертиза. По-друге, програмні продукти досить дорогі, щоб «дотягнути» до необхідного відповідно до КК значного розміру. По-третє, корпорації, які займаються ПЗ, більш завзято стежать за поширенням своїх продуктів і частіше звертаються до судового способу їх захисту.

Цього не скажеш щодо текстової, аудіо-та відеопродукції. По-перше, вартість одного примірника досить низька, щоб залучити «домашнього» порушника до кримінальної відповідальності. По-друге, на допомогу особі, що завантажила один примірник фільму (музичного твору, книги) з Інтернету або переглядає (прослуховує) його в онлайні, цілком може прийти ст. 25 Закону «Про авторське право і суміжні права».

Вона дозволяє відтворювати виключно в особистих цілях або для кола сім'ї без згоди автора і без виплати йому винагороди попередньо правомірно оприлюднені твори, а у відношенні аудіо-і відеопродукції - без згоди автора, але з виплатою винагороди в порядку, передбаченому ст. 42 Закону «Про авторське право і суміжні права». Остання ж передбачає, що виплата винагороди здійснюється у формі відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і (або) матеріальних носіїв виробниками або імпортерами цього обладнання, за допомогою яких можливо таке відтворення. Тобто, передбачається, що відсоток авторської винагороди повинен включатися у вартість диска (касети) і програвача.

Але при завантаженні з Інтернету користувач не отримує жодних матеріальних носіїв твору і тому не зобов'язаний робити будь-яких відрахувань. Крім того, будь-який твір, опублікований в Інтернеті, можна вважати правомірно опублікованим, поки не доведено іншого. Отже, його завантаження для домашнього перегляду або перегляд онлайн не може переслідуватися.

Як випливає з узагальнення ВСУ від 01.01.2006, не можна також залучити до відповідальності за використання комп'ютерних ігор до тих пір, поки не буде дано визначення комп'ютерної гри як об'єкта права інтелектуальної власності (воно до цих пір відсутня).

Що ж стосується тих, хто завантажує фільми в Інтернет без отримання на те згоди автора, то їх дії, звичайно, переслідуються за законом, оскільки складаються в незаконному тиражуванні об'єктів авторського права. Але на практиці знайти їх і довести їх причетність до порушення правоохоронним органам дуже складно.

Навіть в гучному справі щодо сайту Infostore, Шевченківський райсуд міста Києва змушений був повернути справу на дорозслідування (що в наших реаліях майже дорівнює виправдувального вироку). Причиною тому було те, що правоохоронні органи так і не змогли встановити IP-адреси, з яких були завантажені файли порнографічного характеру на сайт Infostore, і чи належали ці IP-адреси підсудним у цій справі (див. постанову від 20.10. 2010 року № 1 -107/2010).


Просмотров: 3058
Пов'язана практика

Послуги по темі
даного матеріалу: Інтелектуальне право Телекомунікаційна ліцензія
Доп. меню
Связанная практика Услуги по теме материала