ГоловнаПублікації нашої юридичної фірмиКоментарі законодавстваПозовна давність у договорах найму: позиція КСУ

Позовна давність у договорах найму: позиція КСУ

Суди позбавилися можливості використовувати закон в якості дишла, принаймні, стосовно однієї з норм ЦК: Конституційний Суд України (далі – КСУ) дав офіційне тлумачення норми ч. 2 ст. 786 Цивільного кодексу щодо її застосування до відносин, що виникають з договору найму (оренди).

Дійсно, частина друга ст. 786 ЦК виписана таким чином, що навіть непрофесіоналу прийде в голову два різних тлумачення. В цілому, стаття виглядає так:

«1. До  вимог  про   відшкодування   збитків   у   зв'язку   з пошкодженням речі,  яка була передана у користування наймачеві,  а також  до  вимог  про  відшкодування  витрат  на  поліпшення  речі застосовується позовна давність в один рік.

2. Перебіг    позовної   давності   щодо   вимог   наймодавця починається з моменту  повернення  речі  наймачем,  а  щодо  вимог наймача - з моменту припинення договору найму».

Виходить, що, якщо вважати положення частини другої цієї статті виключно як смислове продовження частини першої,  в такому випадку момент початку перебігу строку давності визначений лише для випадків, пов'язаних з поліпшенням / пошкодженням речі, переданої у найм. Однак сама стаття 786 ЦК називається «Позовна давність, що застосовується до вимог, які випливають із договору найму», що дозволяє поширити правило, встановлене частиною другою, на всі правовідносини, що виникають з таких договорів.

Саме така подвійність тлумачення дозволяла судам «повертати» закон у потрібне їм русло: то застосовувати норму тільки до випадків з ч. 1 статті, то вдаватися до «широкого» тлумачення норми. Зокрема, Вищий господарський суд України (далі – ВГСУ) у постанові від 27.01.2010 по справі № 18/29-531 виходить з того, що початок перебігу позовної давності за вимогами про стягнення плати за «надтермінове» користування майном, так само як за іншими вимогами, що базуються на договорі найму, визначається частиною 2 ст. 786 ЦК. У той же час, безліч інших постанов мають протилежний зміст, а підсумовує їх інформаційний лист ВГСУ від 29.05.2012 № 01-06/735/2012, в якому недвозначно вказано, що норми частини 2 ст. 786 ЦК можуть застосовуватися тільки до випадків, що описані в першій частині цієї статті.

Конституційний Суд в цілому підтвердив позицію, викладену у згаданому листі, надавши їй більш обширне обґрунтування. Так, КСУ дійшов висновку, що положення статті 786 Кодексу мають «єдиний зміст, завершену структуру і встановлюють спеціальну позовну давність - один рік - та початок її перебігу щодо вимог наймодавця про відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачеві, а також до вимог наймача про відшкодування витрат на поліпшення речі».

Таким чином, можна вважати, що в даному колізійному питанні КСУ поставив крапку. Хоча питання і не першочергової важливості, проте, як показала практика, досить актуальне. Юристам необхідно враховувати тлумачення КСУ, оскільки навряд чи відтепер можна буде побачити в судових рішеннях протилежну позицію.

Написати автору лист

Все ще залишаються запитання?

Може досить витрачати час та вже варто звернутися до професіоналів?

Дізнатися вартість


Пов'язана практика

ЗАДАТИ ПИТАННЯ ЮРИСТУ

Дод. меню
Пов'язана практика Послуги по темі статті