ГоловнаПублікації нашої юридичної фірмиКоментарі законодавстваПозовна давність у договорах найму: позиція КСУ

Позовна давність у договорах найму: позиція КСУ

Просмотров: 2757

Суди позбавилися можливості використовувати закон в якості дишла, принаймні, стосовно однієї з норм ЦК: Конституційний Суд України (далі – КСУ) дав офіційне тлумачення норми ч. 2 ст. 786 Цивільного кодексу щодо її застосування до відносин, що виникають з договору найму (оренди).

Дійсно, частина друга ст. 786 ЦК виписана таким чином, що навіть непрофесіоналу прийде в голову два різних тлумачення. В цілому, стаття виглядає так:

«1. До  вимог  про   відшкодування   збитків   у   зв'язку   з пошкодженням речі,  яка була передана у користування наймачеві,  а також  до  вимог  про  відшкодування  витрат  на  поліпшення  речі застосовується позовна давність в один рік.

2. Перебіг    позовної   давності   щодо   вимог   наймодавця починається з моменту  повернення  речі  наймачем,  а  щодо  вимог наймача - з моменту припинення договору найму».

Виходить, що, якщо вважати положення частини другої цієї статті виключно як смислове продовження частини першої,  в такому випадку момент початку перебігу строку давності визначений лише для випадків, пов'язаних з поліпшенням / пошкодженням речі, переданої у найм. Однак сама стаття 786 ЦК називається «Позовна давність, що застосовується до вимог, які випливають із договору найму», що дозволяє поширити правило, встановлене частиною другою, на всі правовідносини, що виникають з таких договорів.

Саме така подвійність тлумачення дозволяла судам «повертати» закон у потрібне їм русло: то застосовувати норму тільки до випадків з ч. 1 статті, то вдаватися до «широкого» тлумачення норми. Зокрема, Вищий господарський суд України (далі – ВГСУ) у постанові від 27.01.2010 по справі № 18/29-531 виходить з того, що початок перебігу позовної давності за вимогами про стягнення плати за «надтермінове» користування майном, так само як за іншими вимогами, що базуються на договорі найму, визначається частиною 2 ст. 786 ЦК. У той же час, безліч інших постанов мають протилежний зміст, а підсумовує їх інформаційний лист ВГСУ від 29.05.2012 № 01-06/735/2012, в якому недвозначно вказано, що норми частини 2 ст. 786 ЦК можуть застосовуватися тільки до випадків, що описані в першій частині цієї статті.

Конституційний Суд в цілому підтвердив позицію, викладену у згаданому листі, надавши їй більш обширне обґрунтування. Так, КСУ дійшов висновку, що положення статті 786 Кодексу мають «єдиний зміст, завершену структуру і встановлюють спеціальну позовну давність - один рік - та початок її перебігу щодо вимог наймодавця про відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачеві, а також до вимог наймача про відшкодування витрат на поліпшення речі».

Таким чином, можна вважати, що в даному колізійному питанні КСУ поставив крапку. Хоча питання і не першочергової важливості, проте, як показала практика, досить актуальне. Юристам необхідно враховувати тлумачення КСУ, оскільки навряд чи відтепер можна буде побачити в судових рішеннях протилежну позицію.


Просмотров: 2757
Пов'язана практика
Всі пов'язані публікації

Послуги по темі
даного матеріалу: Судова практика Договірна практика Представництво в загальних судах Представництво в суді Юрист на переговорах
Доп. меню
Связанная практика Услуги по теме материала