ГоловнаПублікації нашої юридичної фірмиКоментарі законодавстваПрактика застосування антикорупційного законодавства у сфері охорони здоров'я

Практика застосування антикорупційного законодавства у сфері охорони здоров'я

Просмотров: 4213

Реформа антикорупційного законодавства, проведена півтора роки тому і пов'язана з прийняттям Закону «Про засади запобігання та протидії корупції» (далі - Закон про корупцію), викликала чимало проблем і турбот не тільки для державних службовців, але й для багатьох інших осіб. Зокрема, багатьох працівників закладів охорони здоров'я, які нині є суб'єктами відповідальності за корупційні правопорушення та на яких поширюється ряд обмежень, встановлених Законом про корупцію.

Звичайно, багато хто з них і раніше могли бути притягнутими до кримінальної відповідальності за вчинення посадових злочинів. Але півтора роки тому до ризиків опинитися на лаві підсудних додалися також і ризики залучення до адміністративної відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, що загрожують не лише штрафами, а й звільненням. І варто зазначити, що на практиці ці ризики нерідко трансформуються в кримінальні справи і адміністративні протоколи з подальшими судовими розглядами.

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень за півтора роки існування адмінвідповідальності за корупційні правопорушення тільки за ст. 172-2 КпАП (порушення обмежень щодо використання службового становища) першою інстанцією вже розглянуто більше 600 справ, з них близько 60 - у відношенні докторів та інших працівників закладів охорони здоров'я. А якщо додати до цього випадки притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення інших корупційних правопорушень та випадки притягнення до кримінальної відповідальності (а їх теж чимало), то стає зрозумілою важливість знання і дотримання працівниками закладів охорони здоров'я встановлених для них антикорупційних обмежень.

В першу чергу, варто розуміти, хто може бути притягнутий до відповідальності за корупційні правопорушення. Так, згідно зі ст. 4 Закону про корупцію до числа суб'єктів відповідальності за корупційні правопорушення відносяться особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків, або особи, спеціально уповноважені на виконання таких обов'язків в юридичних особах приватного права. Крім того, до їх числа належать посадові особи юридичних осіб публічного права, які одержують зарплату за рахунок коштів державного або місцевого бюджету.

Як випливає з постанови Пленуму ВСУ від 26.04.2002 року № 5, організаційно-розпорядчими обов'язками є обов'язки по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах. Такі функції виконують, зокрема, керівники підприємств, установ і організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів, їх заступники, особи, які керують ділянками робіт. У сфері охорони здоров'я такими особами можуть бути директор медичного закладу, його заступники, завідувачі клініками, відділеннями, лабораторіями та іншими структурними підрозділами установи.

Під адміністративно-господарськими обов'язками розуміють обов'язки по управлінню або розпорядженню державним, колективним чи приватним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації, забезпечення контролю за цими операціями тощо). Особами, які виконують ці обов'язки, можуть бути начальники планово-господарських, постачальних, фінансових відділів і служб, завідувачі складами та інші матеріально-відповідальні особи.

Визначення поняття «посадова особа юридичної особи публічного права» в законодавстві і судовій практиці поки не сформувалося. На думку Нацагентства з питань державної служби, що викладена в листі від 03.03.2012 року № 1005/23-12, поняття «посадова особа» синонімічно поняттю «службова особа», визначеним у примітці до ст. 364 КК, і також передбачає здійснення адміністративно-господарських або організаційно-розпорядчих функцій.

Але на практиці правоохоронні органи і суди підводять під поняття «посадова особа юридичної особи публічного права» мало не всіх співробітників закладів охорони здоров'я, вказуючи на те, що вони також займають певну посаду. Прикладами таких сумнівних рішень можуть служити:

  • Постанова Святошинського районного суду м. Києва від 30.05.2012 року № 2608/7356/12, якою до адміністративної відповідальності був притягнутий сімейний доктор (категорії спеціаліст), який незаконно отримав 200 доларів за видачу листа непрацездатності;
  • Постанова Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03.04.2012 року № 3/0808/621/2012, якою до адміністративної відповідальності було притягнуто лікаря-офтальмолога, який вимагав 300 грн. за запис «здоровий» у комісійному аркуші.

Тобто коло осіб, що зобов'язані дотримуватися антикорупційних обмежень, на практиці навіть ширше, ніж здається на перший погляд. І навіть рядові лікарі державних і комунальних закладів охорони здоров'я можуть бути притягнуті до відповідальності за корупційні правопорушення.

До числа антикорупційних обов'язків і обмежень, що стосуються посадових осіб закладів охорони здоров'я, належать:

1)      заборона на використання своїх службових повноважень та пов'язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або у зв'язку з прийняттям обіцянки / пропозиції такої вигоди для себе. До числа таких діянь належить неправомірне сприяння або надання переваги фізичним або юридичним особам, неправомірне сприяння призначенню особи на посаду. Наприклад, отримання неправомірної винагороди (по суті, хабара) за видачу санітарного висновку, наказу про призначення премії, лікарняного або іншого документа, за проведення медогляду, діагностичного дослідження та інше. За такі дії передбачена як адміністративна (ст. 172-2 КпАП), так і кримінальна відповідальність (ст. 364 - 365-1, 368 - 368-2 КК) з санкціями навіть до позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна ( за отримання хабара в особливо великому розмірі);

2)      заборона на одержання безпосередньо або через інших осіб подарунків від фізичних та юридичних осіб за рішення, дії чи бездіяльність в їх інтересах, а також заборона на отримання подарунків від підлеглих. Заборона не стосується подарунків, які відповідають загальним принципам гостинності та мають при цьому вартість до 50% мінімальної зарплати, подарунків близьких родичів, загальнодоступних знижок на товари, послуги, загальнодоступних виграшів, призів, премій, бонусів. За порушення цих обмежень встановлена ​​адміністративна відповідальність (ст. 172-5 КпАП) і штраф від 425 до 1700 грн.

3)      обов'язок подавати за місцем роботи декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру. Декларація повинна подаватися щорічно, до 1 квітня. За невиконання цього обов'язку ч. 1 ст. 172-6 КпАП передбачає відповідальність у вигляді штрафу від 170 до 425 грн.;

4)      обов'язок повідомляти про відкриття валютного рахунку в банку-нерезиденті. За невідправлених цього повідомлення ч. 2 ст. 172-6 КпАП передбачає відповідальність у вигляді штрафу від 170 до 425 грн.;

5)      обов'язок повідомляти безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів. Тобто, про наявність протиріч між особистими інтересами особи та її службовими повноваженнями, які можуть вплинути на об'єктивність та неупередженість прийняття рішень. За невиконання цього обов'язку ст. 172-7 КпАП передбачена відповідальність у вигляді штрафу 170 до 1700 грн.

Правда, варто відзначити, що посадових осіб приватних закладів охорони здоров'я стосується тільки перше із зазначених обмежень. Всі інші стосуються лише лікарів та інших посадових осіб державних і комунальних закладів охорони здоров'я.


Просмотров: 4213
Пов'язана практика
Всі пов'язані публікації

Послуги по темі
даного матеріалу: Медичне право Судова практика
Доп. меню
Связанная практика Услуги по теме материала