ГоловнаПублікації нашої юридичної фірмиКоментарі законодавстваПрипинення поруки ч.1 ст.559 Цивільного кодексу України. Коментар і судова практика

Припинення поруки ч.1 ст.559 Цивільного кодексу України. Коментар і судова практика

Просмотров: 7238

На даній сторінці розміщений інформаційний матеріал про припинення поруки, опис наших послуг з припинення поруки - на цій сторінці.

Згідно частини першої статті 559 Цивільного кодексу України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Дана норма захищає інтерес поручителя, так як він бере на себе відповідальність у встановленому розмірі за невиконання або неналежне виконання зобов'язань основного позичальника за кредитним договором. Відповідно, поручитель несе матеріальні ризики на умовах, з якими він згоден. Таким чином, логічно, що в разі зміни зобов'язань, внаслідок яких збільшилася матеріальна відповідальність поручителя без його згоди, порука припиняється як така.

Ключовими поняттями в тлумаченні норми, закріпленої ч.1 ст.559 Цивільного кодексу України, є поняття «зміна зобов'язання» та «згода поручителя», оскільки саме вони визначають її зміст і застосування.

Припинення поруки на підставі ч.1 ст. 559 Цивільного кодексу України можливе лише в тому випадку, якщо наслідком таких змін стало збільшення матеріальної відповідальності поручителя без його згоди. У зв'язку з цим, згідно практики правозастосування, надання кредитних канікул або проведена реструктуризація хоч і є зміною зобов'язань, але не припиняють поруки, оскільки не збільшують розмір відповідальності самого поручителя. У той же час, аналіз судової практики дозволяє стверджувати, що до зміни обсягу відповідальності призводить не тільки збільшення відсоткової ставки за користування чужими грошовими коштами, але й пролонгація кредитного договору, збільшення суми кредиту, встановлення неустойки або підвищення розміру штрафних санкцій.

Іншим важливим моментом припинення поруки на підставі ч.1 ст. 559 ЦК України є форма вираження згоди на зміну умов поруки. За своєю юридичною природою, зміна зобов'язань по поруці - це зміна умов договору поруки. Згідно з ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, згода поручителя повинна бути отриманою шляхом укладення додаткової угоди до договору поручительства, або виражена активними діями, що еквівалентні такому способу зміни зобов'язань (обмін листами, факсимільними повідомленнями). Але, згідно з принципом свободи договору, який полягає в тому, що сторони вільні у виборі умов договірних відносин, договором може бути передбачена інша форма вираження згоди. Такою формою може бути мовчазна згода або згода поручителя на зміну в майбутньому основного зобов'язання. У такому випадку, згода поручителя на зміну конкретних умов не є необхідною. Так звана абстрактна згода поручителя на будь-які зміни основного зобов'язання в майбутньому включається в договір в інтересах кредитора.

Відповідно, припинити поруку можна лише за відсутності згоди поручителя вираженої його активними діями, які мають документальне підтвердження, якщо договір не передбачає абстрактного вираження згоди на зміну зобов'язань поруки.

Таким чином, припинення поруки на підставі ч. 1 ст.559 Цивільного кодексу України можливе лише за наявності сукупності таких фактів:

  • зміна обставини за кредитним договором (зміна основного зобов'язання);
  • відсутність згоди поручителя на таку зміну;
  • збільшення обсягу відповідальності поручителя;
  • причинно-наслідковий зв'язок між фактом зміни обставини і збільшенням обсягу відповідальності поручителя.

Актуальним питанням також є механізм припинення поруки на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України. Практика застосування цієї норми досить суперечлива, оскільки її зміст, за великим рахунком, є презумпцією. Тобто, при наявності зазначених вище фактів, зобов'язання по поруці повинні припинитися в силу приписів закону і, по суті, банк не має підстав для початку судового процесу по стягненню з поручителя, як з солідарного боржника, заборгованості за кредитним договором. Але на практиці, банк апріорі не може бути згоден з автоматичним припиненням поруки, і, в разі невиконання зобов'язань основним боржником по кредитному договору, звертає стягнення на майно поручителя. Такі дії банку порушують права поручителя та наносять йому матеріальний збиток.

Згідно ч. 7 ст.16 Цивільного кодексу України, припинення правовідносин є способом захисту порушених прав та інтересів. Таким чином, з метою припинення порушення прав по факту, якщо банк вже пред'явив вимогу щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, або з метою запобігання порушення таких прав у майбутньому, поручитель може припинити поруку на підставі ч.1 ст. 559 ЦК України шляхом подання позову до суду про визнання договору поруки припиненим. Судова практика задоволення таких позовів досить неоднозначна, але спостерігається тенденція задоволення інтересів поручителів. Так, Верховний суд України в постанові від 19 грудня 2012 зазначає: «У зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком». Далі ВСУ вказує: «Збільшення процентної ставки за кредитним договором, яке в порушення умов договору поруки відбулося без згоди поручителя, внаслідок чого відбулося збільшення обсягу його відповідальності, є підставою для припинення поруки». Таким чином, вища судова інстанція повністю приймає позицію застосування ч. 1 ст.559 як способу захисту прав та інтересів боржника.

Крім того, поручитель є самостійним суб'єктом кредитних відносин. Умови договору поруки пов'язані з умовами кредитного договору, але не є його частиною. Ця позиція підтверджується Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ та викладена в листі головам апеляційних судів областей, міст Києва та Севастополя, Автономної Республіки Крим від 16.01.2012 року: «п.2 Виходячи з положень частини першої статті 533, частини першої статті 544 ЦК України, поручитель хоча і пов'язаний із боржником зобов'язальними правовідносинами, проте він є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором». Така позиція ВССУ ще раз підтверджує, що зміни умов зобов'язання за кредитним договором, що збільшують обсяг матеріальної відповідальності поручителя, не можуть автоматично, без згоди самого поручителя змінити умови поручительства.

Таким чином, застосування ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України є одним із способів захисту порушених прав поручителя, що виражається в припиненні поруки в судовому порядку і вимагає одночасної наявності фактів, які визначають зміст і застосування закріпленої зазначеною статтею норми. 



Просмотров: 7238
Пов'язана практика
Всі пов'язані публікації

Послуги по темі
даного матеріалу: Судова практика Юридична консультація Проблемні кредити Суди по кредитах Припинення поруки Представництво в суді
Доп. меню
Связанная практика Услуги по теме материала