ГоловнаПублікації нашої юридичної фірмиКоментарі законодавстваСтягнення коштів за товар, що був поставлений не у момент, що визначений у договорі

Стягнення коштів за товар, що був поставлений не у момент, що визначений у договорі

Просмотров: 3893

Не секрет, що іноді момент поставки товару не співпадає з моментом, визначеним у договорі. Причина тому - форс-мажор, або трохи недбале ставлення до визначення такого моменту при укладанні угоди. Буває, що товар поставляється ще навіть до обумовленої договором передоплати. Таким зневажливим ставленням до умов договору частенько користуються недобросовісні контрагенти, які, отримавши товар раніше ніж треба, можуть ще довго за нього не платити. Обурені підприємці відразу біжать до суду з вимогами про повернення контрагентом безпідставно отриманого майна або стягнення боргу за поставлений товар, тим самим ризикуючи потрапити в нову пастку. Ми неодноразово готували юридичні консультації щодо цього питання, та висвітимо деякі моменти.

Справа в тому, що, як правило, в договорах на умовах 100% передоплати терміни виконання зобов'язання покупця щодо оплати товару або взагалі не вказані, або не прив'язані до дати поставки. Має місце зворотна прив'язка - строки поставки прив'язані до дати оплати. В результаті, дострокове виконання своїх зобов'язань, може стати на шляху задоволення позову, направленого на стягнення такої оплати або повернення поставленого товару.

Відмовляючи в задоволенні такого позову, суди виходять з того, що обидві сторони не виконали умову про передоплату, і жодна зі сторін проти цього не заперечувала, а тому мало місце зміна істотних умов за обопільною згодою сторін. В результаті такого істотної зміни обставин, термін виконання покупцем обов'язку по оплаті виявляється невизначеним. А раз так, то згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, але боржник повинен виконати такий обов'язок у 7-денний строк з дня пред'явлення вимоги. Якщо ж вимоги немає, то і термін виконання покупцем зобов'язання по оплаті не визначений, а значить, останній нічого не порушує.

Така логіка простежується, наприклад, в постановах ВГСУ від 03.02.2009 № 15/66 і від 06.04.2010 № 6/54-38. В обох рішеннях ВГСУ відмовив у задоволенні позовів про стягнення боргу за поставлений товар у зв'язку з тим, що продавцем не було направлено вимогу про оплату.

Відстояти протилежну точку зору (що стягнення боргу можливо і без вимоги про оплату), в принципі можна, але цієї позиції суди дотримуються рідше. Підставою для стягнення боргу без пред'явлення вимоги про оплату може служити ч. 1 ст. 692 ЦК, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Перевага цієї норми над ч. 2 ст. 530 ЦК було зазначено, наприклад, у постанові ВГСУ від 28.01.2010 № 23/161.

Крім того, можна зробити точку опори на ч. 2 ст. 538 ЦК, згідно з якою при зустрічному виконанні зобов'язань сторони зобов'язані виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання та звичаїв ділового обороту. А згідно з ч. 4 ст. 538 ЦК якщо зустрічне виконання зобов'язання здійснене однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого зобов'язання, то друга сторона повинна виконати своє зобов'язання. На відміну від ч. 2 ст. 530 ЦК, ця норма не обумовлює виконання боржником обов'язку вимогою кредитора, оскільки покупця не можна примусити прийняти достроково зустрічне виконання. Приймаючи таке виконання, покупець погоджується з тим, що він повинен виконати свій обов'язок по оплаті.

Думка про перевагу цих статей над ч. 2 ст. 530 ЦК було висловлено, наприклад, у постанові ВГСУ від 10.04.2008 № 17/93. У цьому рішенні суд прийшов до висновку, що до зобов'язань, заснованим на двосторонніх договорах, в яких термін їх виконання не визначено, ч. 2 ст. 530 ЦК може застосовуватися тільки до боржника, якому раніше було пред'явлено вимогу про виконання. В інших випадках ч. 2 ст. 530 ЦК застосовуватися не повинна, оскільки строк виконання взаємних зустрічних зобов'язань визначено ч. 2 ст. 538 ЦК. У той же час, в постанові від 14.09.2005 № 2-20/2406-2005 ВГСУ дійшов протилежного висновку, вказавши, що застосування ст. 538 ЦК можливе лише у випадках, коли із змісту договору простежується обумовленість одного зобов'язання іншим.

Загалом, рішення суду у разі пред'явлення позову про стягнення боргу за поставлений раніше терміну товар може бути прийнято в будь-яку сторону. А тому, щоб не ризикувати результатом судових розглядів, рекомендуємо перед подачею позову в таких випадках все ж направити вимогу про оплату.

Цей матеріал подготували спеціалісти Юридичної компанії "Правова допомога".

Він пов'язаний з практикою "Проблемні заборгованості" та послугою "Представництво інтересів".


Просмотров: 3893
Пов'язана практика
Всі пов'язані публікації

Послуги по темі
даного матеріалу: Судова практика Юридична консультація Представництво інтересів Договірна практика Представництво в господарському суді Представництво в суді
Доп. меню
Связанная практика Услуги по теме материала