ГоловнаПублікації нашої юридичної фірмиПрактика компаніїАналіз листа податкової інспекції про сплату податку на землю

Аналіз листа податкової інспекції про сплату податку на землю

Просмотров: 3771

Консультування щодо сплати податку на землю

Один з наших Клієнтів, власник ресторанного бізнесу, звернувся до нас після отримання листа від районної податкової інспекції. Зміст листа зводився до того, що наш Клієнт як власник нежитлового приміщення в багатоквартирному будинку, повинен сплачувати податок на землю, і податкова інспекція вимагала від Клієнта пред'явлення податкових декларацій по сплаті податку на землю з 2009 по 2012 рр.., При цьому Клієнт не сплачував даний податок весь цей час.

Позиція податкової інспекції, викладена в листі, базувалася на:

  • абзаці четвертому статті 14 Закону «Про плату за землю» (діяв до 1 січня 2011 року, далі - Закон) «за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних осіб або громадян, земельний податок нараховується пропорційно тій частині площі будівлі, яка знаходиться в їх користуванні»;
  • пункті 287.8 статті 287 Податкового кодексу (далі - ПК) «Власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному житловому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно».

Таким чином, загальні норми податкового законодавства зобов'язували Клієнта сплачувати податок на землю в зазначений період, але детальний аналіз законодавства і судової практики показав, що існує ряд моментів, що перешкоджають реалізації Клієнтом даних норм:

1. Наш Клієнт не був суб'єктом плати за землю (платником):

  • до 1 січня 2011 року діяло визначення платника «власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар» (ч.2 статті 5 Закону);
  • з вступом в дію ПК земельний податок був визначений, як «обов'язковий платіж, який стягується з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів» (пункт 14.1.73 статті 14 ПК).

Проведений аналіз законодавства і конкретної ситуації показав, що Клієнт не підпадає під визначення «власника земельної ділянки» або «землекористувача» / «постійного землекористувача».

2. Відсутні підстави для нарахування Клієнту податку на землю:

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (відповідне положення було закріплене статтею 13 Закону, а також було перенесене в ПК - пункт 286.1. статті 286). Так як в державному земельному кадастрі відсутні дані про Клієнта (він не укладав договір оренди земельної ділянки і не отримував акт на право постійного користування землею), то підстав для нарахування податку на землю не було.

Крім того, постанова Вищого господарського суду України від 25 вересня 2002 року у справі N 17-3-23/02-2063 підтвердила наш висновок про те, що в ситуації Клієнта неможливо нарахувати податок на землю без порушень законодавства.

Таким чином, в результаті аналізу, проведеного юристами податкової практики, Клієнт отримав юридичні підстави, що дозволили йому не сплачувати податок на землю добровільно, що зберегло йому не тільки значні кошти, але й час.


Просмотров: 3771
Пов'язана практика
Всі пов'язані публікації

Послуги по темі
даного матеріалу: Юридична консультація Нерухомість, будівництво та земля Супровід держперевірок Податкове право Відповідь на запит держоргану
Доп. меню
Связанная практика Услуги по теме материала