ГоловнаПублікації нашої юридичної фірмиПрактика компаніїАналіз листа податкової інспекції про сплату податку на землю

Аналіз листа податкової інспекції про сплату податку на землю

Консультування щодо сплати податку на землю

Один з наших Клієнтів, власник ресторанного бізнесу, звернувся до нас після отримання листа від районної податкової інспекції. Зміст листа зводився до того, що наш Клієнт як власник нежитлового приміщення в багатоквартирному будинку, повинен сплачувати податок на землю, і податкова інспекція вимагала від Клієнта пред'явлення податкових декларацій по сплаті податку на землю з 2009 по 2012 рр.., При цьому Клієнт не сплачував даний податок весь цей час.

Позиція податкової інспекції, викладена в листі, базувалася на:

  • абзаці четвертому статті 14 Закону «Про плату за землю» (діяв до 1 січня 2011 року, далі - Закон) «за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних осіб або громадян, земельний податок нараховується пропорційно тій частині площі будівлі, яка знаходиться в їх користуванні»;
  • пункті 287.8 статті 287 Податкового кодексу (далі - ПК) «Власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному житловому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно».

Таким чином, загальні норми податкового законодавства зобов'язували Клієнта сплачувати податок на землю в зазначений період, але детальний аналіз законодавства і судової практики показав, що існує ряд моментів, що перешкоджають реалізації Клієнтом даних норм:

1. Наш Клієнт не був суб'єктом плати за землю (платником):

  • до 1 січня 2011 року діяло визначення платника «власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар» (ч.2 статті 5 Закону);
  • з вступом в дію ПК земельний податок був визначений, як «обов'язковий платіж, який стягується з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів» (пункт 14.1.73 статті 14 ПК).

Проведений аналіз законодавства і конкретної ситуації показав, що Клієнт не підпадає під визначення «власника земельної ділянки» або «землекористувача» / «постійного землекористувача».

2. Відсутні підстави для нарахування Клієнту податку на землю:

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (відповідне положення було закріплене статтею 13 Закону, а також було перенесене в ПК - пункт 286.1. статті 286). Так як в державному земельному кадастрі відсутні дані про Клієнта (він не укладав договір оренди земельної ділянки і не отримував акт на право постійного користування землею), то підстав для нарахування податку на землю не було.

Крім того, постанова Вищого господарського суду України від 25 вересня 2002 року у справі N 17-3-23/02-2063 підтвердила наш висновок про те, що в ситуації Клієнта неможливо нарахувати податок на землю без порушень законодавства.

Таким чином, в результаті аналізу, проведеного юристами податкової практики, Клієнт отримав юридичні підстави, що дозволили йому не сплачувати податок на землю добровільно, що зберегло йому не тільки значні кошти, але й час.

Написати автору лист

Все ще залишаються запитання?

Може досить витрачати час та вже варто звернутися до професіоналів?

Дізнатися вартість


Пов'язана практика

ЗАДАТИ ПИТАННЯ ЮРИСТУ

Доп. меню
Связанная практика Услуги по теме материала