Правовий статус державних стандартів, ДСТУ і ТУ

Законодавство України встановлює безліч різних ГОСТів, ДСТУ,ТУ, технічних регламентів та інших нормативів, що встановлюють вимоги до якості товарів і послуг, процесів і способів їх виробництва.

Розібратися в тому, які з них повинні дотримуватися обов'язково, а які - ні, часом буває досить складно. Особливо якщо мова йде про державні стандарти, які можуть бути як загальнообов'язковими, так і необов'язковими. Тільки системний аналіз чинного законодавства дозволяє розібратися в тому, коли потрібно дотримуватися госстандарати, і які можуть бути наслідки їх недотримання.

Виходячи з положень Закону «Про стандартизацію», стандарти є нормативними документами, що встановлюють правила, загальні принципи і характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів. Вони можуть містити вимоги до термінології, позначення, упаковки, маркування та / або етикетці, які застосовуються до певної продукції, процесу чи послуги.

В ієрархії нормативних документів, що регулюють вимоги до якості продукції, способам і процесам її виробництва, стандарти займають менш високе місце, ніж технічні регламенти. Якщо технічні регламенти, будучи законами або актами Кабміну, є обов'язковими до застосування у всіх випадках, то дотримуватися стандартів необхідно хоч і в багатьох, але не у всіх випадках.

Згідно з ч. 2 ст. 15 ГК застосування стандартів та їх обов'язкових положень є обов'язковим для:

• Суб'єктів господарювання, якщо на стандарти є посилання в технічних регламентах;
• Учасників договору з розробки, виготовлення чи постачанні продукції, якщо в ньому є посилання на певні стандарти;
• Виробника чи постачальника, якщо він склав декларацію про відповідність продукції певним стандартам чи вказав позначення цих стандартів у їх маркуванні.

Ця норма може створити враження про те, що якщо ні технічний регламент, ні договір не вимагають застосування стандартів, то їх можна не дотримуватися. Підсилює це враження ч. 2 ст. 11 Закону «Про стандартизацію», згідно з якою стандарти застосовуються на добровільній основі, крім випадків, коли застосування цих стандартів вимагають технічні регламенти.

Але таке враження є оманливим, оскільки не враховує вимог все ще чинного Декрету КМУ «Про стандартизацію і сертифікацію», що має силу закону. Згідно з цим документом і державні, і галузеві стандарти можуть містити як обов'язкові, так і рекомендовані вимоги. До числа обов'язкових вимог стандартів, зокрема, належать вимоги, які забезпечують безпеку продукції для життя, здоров'я та майна громадян; вимоги техніки безпеки і гігієни праці; метрологічні норми, правила, вимоги та положення; положення, які забезпечують технічну єдність при розробці, виготовленні , експлуатації продукції.

При цьому згідно з ч. 3 ст. 5 Декрету КМУ обов'язкові вимоги державних стандартів підлягають безумовному виконанню всіма підприємствами, установами організаціями та ФОП, на яких поширюється їх дія. Обов'язкові вимоги галузевих стандартів згідно зі ст. 6 Декрету КМУ підлягають безумовному виконанню підприємствами, установами та організаціями, що входять до сфери управління органу, який їх затвердив. Рекомендаційні ж вимоги держстандартів підлягають безумовному виконанню у випадках, аналогічних тим, що вказані в ч. 2 ст. 15 ГК.

Таким чином, виробники і постачальники, в тому числі імпортери, товарів можуть відступати лише від тих вимог ГОСТів і ДСТУ, які не є обов'язковими в силу вимог закону, технічного регламенту та / або договору, і на які вони при цьому не посилаються ні при маркуванні продукції, ні при складанні декларації відповідності.

Але приймаючи рішення про недотримання навіть рекомендаційних вимоги стандартів, варто пам'ятати про загальні наслідки поставки товарів, що не відповідає вимогам стандартів. Так, згідно з ч. 5 ст. 268 ГК у разі поставки товарів нижчої якості, ніж вимагається стандартом, покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо ці товари вже оплачені - вимагати повернення сплаченої суми.

Крім того, відповідно до Закону «Про захист прав споживачів» будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативних документів, до числа яких належать і стандарти, вважається її недоліком. Споживачі мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), а також ряд інших прав, починаючи від безкоштовного усунення недоліків і закінчуючи правом на розірвання договору та повернення сплаченої суми за товар (якщо недоліки істотні). Тобто, виходячи із зазначеного вище визначення поняття «недолік», споживачі будуть мати зазначені вище права у разі будь-якої невідповідності продукції вимогам встановлених стандартів, в тому числі, тих вимог, які є рекомендаційний.

Також варто пам'ятати про адміністративну відповідальність посадових осіб підприємств за порушення у сфері стандартизації, передбачені нормами КпАП. Зокрема, нормами глави 13 КпАП передбачено адміністративну відповідальність за введення в обіг або реалізацію продукції, що не відповідає стандартам; за виконання робіт та надання послуг громадянам - споживачам, які не відповідають вимогам стандартів і за ряд інших порушень. Звичайно, санкції за вчинення більшості таких правопорушень не назвеш великими (від 17 до 1700 гривень), але крім цього органи державного ринкового нагляду (Держпотребінспекія, Держлікслужба, Держгірпромнагляд та інші) можуть застосувати й інші заходи адміністративного впливу. Зокрема, заборонити введення продукції в обіг (у тому числі, її імпорт), заборонити або обмежити надання продукції на ринку, вилучити або відкликати продукцію з обігу в разі, якщо така продукція буде визнана небезпечною.

У цілому, можна зробити висновок про те, що суб'єктам господарювання варто дотримуватися вимог, встановлених державними та галузевими стандартами. Відступати від цих вимог можна тільки в тому випадку, якщо такі вимоги не є обов'язковими, і відступ від них не приведе до погіршення якості продукції або появи в ній інших недоліків. В ідеалі ж виробникам і постачальникам товарів і послуг варто встановлювати навіть більш високі стандарти, ніж ті, що передбачені державними або галузевими нормативними документами.

Матеріал підготовлено фахівцями Юридичної компанії "Правова допомога".