Вимоги до медперсоналу для отримання медліцензії

Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з медичної практики та ряд інших нормативних актів сфери охорони здоров’я ставлять значну кількість вимог до лікарів, які планують практикувати як ФОП та тих медиків, які наймаються на роботу в медичні, діагностичні центри, лікарні, поліклініки інші заклади охорони здоров’я. В останніх, чіткі і подекуди суворі  вимоги ставляться не тільки до лікарів, а й до молодшого медичного персоналу. Ліцензіатам слід розуміти, що навіть найменша невідповідність звичайної медичної сестри може послугувати причиною для відмови у видачі ліцензії МОЗ України на медичну практику. Проте таких відмов можна уникнути або принаймні зменшити їх кількість до мінімуму, пам’ятаючи ряд основних вимог до персоналу та способи відображення їх кваліфікації у відповідних відомостях.

Вимоги до лікарів

Так, слід пам’ятати, що кожна лікарська спеціальність, яка зазначена у висновку санітарно-епідеміологічної експертизи (висновок СЕС) та у відомостях про наявність матеріально-технічної бази (відомості №1) повинна бути підкріплена як мінімум одним лікарем чи молодшим медичним працівником. Таким чином, при заповненні відомостей слід пам’ятати, що вказувати вільну вакансію за спеціальністю, по якій нема жодного іншого аналогічного співробітника не можна. Це ж стосується заповнення штатного розпису з пункту 1 відомостей про наявність кадрів.

Заповнюючи графу 2 пункту 2 третіх відомостей, необхідно вказувати назву посади у відповідності з наказом МОЗ № 117 “Про впровадження випуску Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 78 "Охорона здоров'я". Так, зазначення посади “стоматолог” розцінюється як помилкове, оскільки повна назва звучить як “лікар-стоматолог”.

Вказуючи дату і номер документа про прийняття на роботу, слід вказати такі його реквізити, як дата і номер. У випадку з фізичними особами-підприємцями зазначається дата та номер запису в ЄДР. Дану інформацію можна знайти на виписці, яка отримується при реєстрації ФОПа.

Обов’язковим документом  для визнання кваліфікації лікаря такою, що відповідає всім нормам законодавства є не тільки диплом, а й сертифікат лікаря-спеціаліста. Такий документ видається відповідним навчальним закладом строком на 5 років. Потрібно розуміти, що сертифікат видається по конкретній лікарській спеціальності (офтальмологія, неврологія, стоматологія, терапевтична стоматологія, ортодонтія, ортопедична стоматологія), а тому здійснення медичної практики обмежене такою спеціальністю. І навіть у випадку, коли спеціальності суміжні і в лікаря є фактична кваліфікація (наприклад “стоматолгогія” і “терапевтична стоматолгогія”) така практика буде законною лише при наявності відповідного сертифікату.

Для тих лікарів, які почали медичну практику до того, як з’явилась законодавча вимога щодо їх отримання (ще за часів СРСР), потрібно відповідним чином підтвердити відсутність сертифікату. При цьому в таких медиків в будь-якому разі повинні бути посвідчення про присвоєння (підтвердження) категорії за своєю спеціальністю.

Мінімальним набором кваліфікаційних документів для молодшого персоналу є диплом за відповідною спеціальністю та свідоцтво про проходження підвищення кваліфікації до диплому. Таке свідоцтво, як і сертифікат лікаря дійсне протягом 5 років. Після цього потрібно проходити нові курси або отримувати категорію за медичною спеціальністю.

Вимоги до головного лікаря

Окремим пунктом виступають відомості про керівника закладу охорони здоров’я. Так, головним лікарем чи завідуючим мед закладом може стати виключно особа, в якої наявний сертифікат лікаря-спеціаліста за спеціальністю “Організація та управління охороною здоров’я”. Іншим важливим моментом, який унеможливлює прийом на роботу головного лікаря є суміщення ним кількох керівних посад (наприклад директора і головного лікаря чи головного лікаря в кількох різних закладах охорони здоров’я). Для того, щоб зайняти другу керівну посаду, особі доведеться звільнитися чи перевестися на іншу за першим місцем роботи. В окремих випадках, при правильному оформленні трудових відносин, одна особа може одночасно бути директором і керівником медзакладу.

Вас також може зацікавити матеріал, в якому зазначені окремі вимоги, які ставляться до кабінету лікаря  чи мед закладу в цілому.

Якщо ця стаття була вам корисна і ви хочете, щоб ми робили більше таких матеріалів, залиште, будь-ласка, відгук Google.