Зміна країни проживання у зв'язку з професійною діяльністю спортсмена

Перехід спортсменів з одного спортивного клубу в інший є звичною практикою у спортивній сфері. Не менш традиційною є зміна не тільки команди, але і держави, де спортсмен займається своєю професійною діяльністю.

В даному коментарі ми розглянемо ситуацію зі зміною держави, з позиції трудового і міграційного законодавства, на основі якого забезпечується легальність трудової діяльності іноземного атлета в Україні.

Відмінність між професійним і непрофесійним спортсменом

Визначення поняття «спортсмен» знаходимо в Законі «Про фізичну культуру і спорт». Щоб називатись спортсменом, фізична особа повинна відповідати таким критеріям:

• систематично займатися одним чи кількома видами спорту;
• брати участь у змаганнях.

Далі, а саме в статті 38, даний закон розкриває поняття професійного спорту та спортсмена, який набув професійного статусу.

Зважаючи на це, професійний спорт є діяльністю, яка:

• є комерційною і має на меті отримання прибутку;
• має відношення до підготовки/проведення заходів спортивного характеру на високому організаційному рівні.

Спортсмен може вважатись професіоналом, якщо укладе контракт про участь у змаганнях з відповідними суб'єктами сфери фізичної культури і спорту, (якими можуть бути заклади фізичної культури і спорту), а також відповідні держоргани. При цьому заняття професійним спортом має бути основним джерелом доходів такого спортсмена.

В свою чергу законом деталізуються і види закладів фізкультури/спорту:

• спортклуби;
• центри олімпійської підготовки;
• спортивні школи;
• інші види закладів.

Легалізація трудової діяльності та перебування спортсменів

Дослідити відмінності статусу професійного і непрофесійного спортсмена важливо для того, щоб розмежувати процедуру працевлаштування кожного з них.

Професійні спортсмени

Пункт 6 частини шостої статті 42 закону, яким регулюється зайнятість населення в Україні (Закон від 05.07.2012 за номером 5067-VI) передбачає, що спортсмени, які набувають статусу професіонала не потребують спеціального дозволу на роботу в Україні.

Чи означає це, що жоден інший дозвільний документ не потрібен?

Відповідь на це питання частково знаходимо в Законі «Про фізичну культуру і спорт». Так, в ст. 38, яку ми розглядали вище, передбачено укладення контракту зі спортсменом.

Такий контракт і є первинним документом, що дозволяє здійснювати трудову діяльність в сфері професійного спорту.

Підтвердження цьому знаходимо в порядку отримання посвідки на тимчасове проживання  (постанова Кабміну від 25.04.2018 року за номером 322). Так, в пункті 33 передбачено, що іноземні громадяни, які прибули в Україну для працевлаштування, серед іншого подають спеціальний дозвіл на застосування праці, а для категорій іноземців, для яких він не застосовується – трудовий договір (контракт).

Слід зазначити, що вимоги до такого контракту встановлюються не лише Кодексом законів про працю та іншим національним законодавством, але і:

• регламентними/статутними документами національних суб’єктів сфери спорту (наприклад, Федерація футболу України);
• аналогічними документами міжнародних спортивних організацій (наприклад, Міжнародна федерація футболу).

Непрофесійні спортсмени, а також інші фахівці в сфері спорту

Якщо спортсмен не набув статусу професіонала (наприклад, спортивна діяльність не є основним джерелом доходів), то відповідно до нього не може застосовуватись звільнення від отримання дозволу на роботу, передбачене статтею 42 Закону «Про зайнятість населення». В той же час чинне законодавство не забороняє йому займатись спортивною діяльністю за гроші. Для цього роботодавцю такого іноземного спортсмена потрібно буде подати пакет документів до відповідних підрозділів Державної служби зайнятості та отримати дозвіл на застосування праці на одній із посад, згідно чинного класифікатора професій (наприклад спортсмен-інструктор). Аналогічні вимоги ставляться й до інших іноземних фахівців в сфері спорту, наприклад до тренерів.

Незалежно від професійного/непрофесійного статусу, іноземні спортсмени не звільняються від необхідності отримання посвідки на тимчасове проживання, яка дозволяє тривалий час знаходитись на території України.

Порядок видачі посвідок на проживання (постанова Кабміну від 25.04.2018 року за номером 322) передбачає, що статус тимчасового резидента для осіб, які здійснюють трудову діяльність в Україні надається на термін дії дозволу на роботу. Що стосується професійних спортсменів, в даній нормі слід замінити дозвіл на роботу на контракт (трудовий договір).

Санкції

Потенційним роботодавцям іноземних спортсменів та безпосередньо спортсменам слід пам’ятати, що необхідно ґрунтовно підійти до визначення їх професійного статусу. Його неправильне визначення може призвести до накладення штрафів згідно КУпАП (Кодексу України про адміністративні правопорушення). Так, стаття 204 даного Кодексу передбачає накладення штрафу на посадову особу роботодавця (наприклад, директора) за порушення порядку працевлаштування іноземця. Сюди відноситься і відсутність дозволу на застосування праці. Розмір санкції може становити від 1700 до 3400 гривень (100-200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

Крім цього, санкція за неотримання дозволу на роботу  (коли такий дозвіл необхідний) може застосовуватися паралельно і до іноземця (стаття 203 КУпАП) у розмірі від 1700 до 5100 гривень (100-300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

Саме тому важливо не тільки самостійно визначати належність спортсмена до того чи іншого статусу, але і отримати офіційну відповідь профільного органу (наприклад, Державної служби зайнятості). Або ж залучитись підтримкою профільних консультантів.

Якщо ви хочете отримати посвідку на проживання на підставі своєї професійної діяльності - телефонуйте нам!