Оподаткування транскордонної торгівлі в Україні

Сучасні технології разом з відносною відкритістю зарубіжних ринків дозволяють українським підприємствам, що мають зв'язки за кордоном, здійснювати свою діяльність не тільки на території України, а й за її межами. Причому іноді така діяльність навіть не передбачає ввезення товару на територію України або його вивезення за кордон: українське підприємство може купувати товари в одній закордонній країні і продавати їх інший. Таку підприємницьку діяльність, як правило, називають транскордонною торгівлею, і її популярність в Україні збільшується.

Питання, пов'язані із здійсненням такої торгівлі, в основному лежать в площині оподаткування (податок на прибуток і ПДВ) та документального оформлення таких операцій.

Юридичні особи та їх відокремлені підрозділи, що створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України, є резидентами і, відповідно, їх діяльність оподатковуються за правилами, встановленими для резидентів. Згідно зі ст. 133 Податкового кодексу України (далі - ПК) платниками податку на прибуток з числа резидентів є, зокрема, суб'єкти господарювання - юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність як на території України, так і за її межами. Отже, українські підприємства, що здійснюють діяльність за межами України також є платниками податку на прибуток. Більше того, згідно зі ст. 134 ПК об'єктом оподаткування податком на прибуток є, в тому числі, прибуток з джерелом його походження за межами України.

У той же час, більшість доходів, отриманих українськими підприємствами за кордоном, не повинні обкладатися податком на прибуток у країні, де ці доходи отримані. Зокрема, не повинна обкладатися доходи у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, робіт, послуг переданих / виконаних / наданих резиденту цієї країни. Такі доходи згідно загальноприйнятій практиці не розглядаються як доходи з джерелом походження з країни їх отримання. До оподатковуваних доходів, отриманих іноземними компаніями в країні їх отримання, як правило, відносять тільки такі доходи як:

• відсотки;
• роялті;
• дивіденди;
• лізингова / орендна плата та інші «пасивні» види доходів.

Але і ці доходи можуть бути звільнені від оподаткування, якщо з країною їх походження Україна уклала договір про уникнення подвійного оподаткування, що передбачає таке звільнення.

Особливого порядку для обліку доходів, отриманих українським підприємством за кордоном, і витрат, понесених ним там же, українське законодавство не встановлює. Такі доходи і витрати враховуються за загальними правилами, встановленими ст.ст. 135 - 143 ПК. Тобто, доход від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар, а доходи від надання послуг та виконання робіт визнаються на дату складання акта або іншого документа, що підтверджує виконання робіт або надання послуг. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг визнаються витратами того періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, з урахуванням деяких особливостей.

Документами, що свідчать про отримання доходів / понесені витрати при здійсненні українським підприємством діяльності за кордоном, є відповідні первинні документи:

• договори;
• акти приймання-передачі; 
• акти наданих послуг; 
• акти виконаних роботи; 
• виписки з банківських рахунків; 
• прибуткові касові ордери та інше.

Легалізувати такі документи не потрібно, оскільки як справедливо зазначив Мінфін у листі від 24.10.2011 р. № 31-08410-07-29/26066, документи, складені за кордоном, слід легалізувати тільки у випадку, якщо вони складені за участю іноземної влади або від них виходять. Договір та інші первинні документи, укладені між суб'єктами господарювання такими не є. У той же час, такі документи потребують перекладу на українську мову, оскільки, відповідно до п. 1.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, всі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатися українською мовою. Документи, складені іноземною мовою, які є підставою для здійснення записів у бухгалтерському обліку, повинні мати впорядкований автентичний переклад на українську мову.

Що ж стосується ПДВ, то об'єктом обкладення для цього податку згідно зі ст. 185 ПК є тільки операції платників ПДВ з поставки товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на території України (а також операції з ввезення товарів в Україну та їх вивезенню з України та поставка послуг з міжнародного перевезення). Виходячи з визначення поняття «місце поставки товарів», яке дано в ст. 186 ПК, операції з поставки товарів з однієї зарубіжної країни в іншу закордонну країну без ввезення їх на територію України не обкладаються українським ПДВ. Не обкладатимуться ПДВ і більшість послуг, що надаються українським резидентом суб'єкту господарювання, зареєстрованому за кордоном.

Але при цьому зазначені операції можуть обкладатися ПДВ або іншими аналогічними податками в країнах, де здійснюється фактична поставка таких товарів та / або послуг. Документальне оформлення таких операцій необхідно здійснювати відповідно до вимог, встановлених законодавством тієї країни, в якій здійснюється поставка товару / послуги.

Даний матеріал підготовлений фахівцями юридичної компанії "Правова допомога". 

Якщо Вам потрібна більш детальна інформація з даного або схожого питання, зв'яжіться з нами.