Особливості утилізації комп’ютерної техніки

На теперішній час діюче законодавство містить цілий ряд розрізнених норм щодо регулювання питань діяльності з утилізації електронних і електричних відходів, до яких належить комп’ютерна техніка. Пов’язано це в першу чергу з тим, що така техніка – це багатокомпонентний брухт, до складу якого можуть входити: чорні та кольорові метали, дорогоцінні метали (золото, срібло, метали платинової групи та ін.), кераміка, спеціальні сорти скла та склокераміки, пластмаса, скловолокно, небезпечні речовини: такі як ртуть, хімічні сполуки тощо.

Перераховані компоненти такого брухту виступають предметом регулювання різних нормативних актів в сфері поводження з відходами, зокрема до них належать:

- Закон України «Про відходи»;

- Закон України «Про металобрухт»;

- Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»;

- Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»;

- Закон України «Про поводження з радіоактивними відходами»;

- Закон України «Про хімічні джерела струму»;

- Інструкція про порядок одержання, використання, обліку та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, затверджена наказом Мінфіну № 84 від 06.04.1998 (надалі – Інструкція № 84);  та інші.

Вирішуючи питання про наявність дозвільної документації у суб’єкта господарювання, що займається утилізацією комп’ютерної техніки, та визначаючи, які вимоги законодавства на нього поширюються слід виходити з того, що може входити до складу такого брухту. Приймаючи до уваги позиції органів державної влади та на основі чинного законодавства можна дійти до висновку, що питаннями утилізації такого брухту має займатись спеціалізоване підприємство, яке отримало одну чи кілька ліцензій (дозвільних документів) в залежності від наявності тих чи інших компонентів в брухті та яке має кваліфікований персонал.
Так, відповідно до ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» ліцензуванню, серед інших, підлягають такі види господарської діяльності: операції у сфері поводження з небезпечними відходами; заготівля, переробка, металургійна переробка металобрухту кольорових і чорних металів; збирання, первинна обробка відходів і брухту дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння.

Таким чином, якщо буде встановлено, що складний багатокомпонентний брухт містить небезпечні відходи, кольорові та/або чорні метали, дорогоцінні метали, то повний комплекс робіт по його заготівлі, первинній обробці, переробці та утилізації повинні здійснювати суб’єкти, які мають ліцензії по вищеперерахованим видам діяльності. При цьому, не перший погляд, несуттєво, чи це буде один суб’єкт господарювання, чи кілька.

Слід зазначити, що раніше до цього переліку включалась також ліцензія на збирання та заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини, проте її відмінили з 24.04.2014 (Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру).

Таким чином, для того, щоб здійснювати діяльність в рамках законодавства та для отримання відповідних ліцензій, спеціалізований суб’єкт повинен відповідати:

- Ліцензійним умовам провадження господарської діяльності із заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів, що затверджені наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 31.10.2011 № 183;

- Ліцензійним умовам провадження господарської діяльності зі збирання, первинної обробки відходів і брухту дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, що затверджені наказом Міністерства фінансів України від 06.03.2013 N 374;

- Ліцензійним умовам провадження господарської діяльності із здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами, що затверджені наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.2011 N 433.