Практика вирішення ВГСУ спорів, пов'язаних з виконанням договорів підряду

Договір підряду є найбільш поширеною формою закріплення прав і обов'язків сторін при виконанні однією з них робіт по замовленню іншої. Широке застосування договорів підряду неминуче тягне за собою і велику кількість спорів, пов'язаних з їх належним виконанням. Найбільш важливі, але від цього не менш суперечливі, підсумки розгляду цих спорів ВГСУ узагальнив у листі від 18.02.2013 року № 01-06/374/2013.

Якщо Вам необхідна юридична допомога у вирішенні спору, що пов'язаний з договором підряду, зв'яжіться з нами.

Укладання договорів підряду спрощеним способом

Так, у своєму листі ВГСУ звернув увагу на свою постанову від 11.05.2012 року № 21/5005/14068/2011, в якому він дійшов висновку, що договір підряду може бути укладений спрощеним способом шляхом підписання актів здачі-прийняття виконаних робіт. Договір, укладений таким способом, є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов'язань. Такий висновок суду був заснований на положеннях частини 1 ст. 181 ГК, згідно якої укладення договору допускається не тільки у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками, а й спрощеним способом, в тому числі, шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення.

Втім, на нашу думку, називати підписання акту здачі-прийняття виконаних робіт укладенням договору підряду не зовсім коректно. Згідно зі ст. 837 ЦК за договором підряду підрядник зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням замовника, а той зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Акт здачі-прийняття виконаних робіт не породжує обов'язки підрядника на свій ризик виконати певну роботу, а, навпаки, свідчить про виконання ним цього обов'язку, та про прийняття цього виконання замовником. Такий акт може не містити всіх істотних умов договору підряду, зокрема, вартості виконаних робіт, і тому не може вважатися повноцінним договором.

Підтвердженням укладення договору підряду у спрощеній формі можуть служити інші документи, якими сторони обмінювалися до моменту виконання робіт, і в яких відображені всі істотні умови договору підряду (предмет, ціна, терміни). У справі, розглянутій ВГСУ, між сторонами був підписаний не тільки акт здачі-прийняття виконаних робіт, але і локальні кошториси щодо їх виконання (про це свідчить рішення суду першої інстанції). Саме останні, на нашу думку, і були в даному випадку договором підряду, укладеним спрощеним способом, що цілком відповідає положенням ст. 844 ГК. І те, що суди назвали договором підряду не їх, а акти здачі-прийняття виконаних робіт, на нашу думку, є помилкою, яка, хоч і не вплинула на результат справи, але може мати суттєве значення при тлумаченні листа ВГСУ на практиці.

Акт прийому виконаних робіт - не угода?

Містилося в листі ВГСУ й інше його суперечливе рішення - постанова від 17.08.2011 р. № 14/5025/192/11. У ній суд дійшов висновку, що акт прийому виконаних робіт не є угодою в розумінні ч. 2 ст. 202 ЦК. А тому такий спосіб захисту порушеного права як визнання акту виконаних робіт недійсним, на думку ВГСУ, є неналежним.

Як було зазначено вище, акт здачі-прийому виконаних робіт, що є, по суті, тим же що і акт прийому виконаних робіт, підтверджує виконання підрядником своїх обов'язків перед замовником. Отже, дії щодо його складання і підписання є діями, спрямованими на припинення обов'язків підрядника перед замовником. Згідно ч. 1 ст. 201 ГК дії особи, спрямовані, в тому числі, на припинення прав та обов'язків є правочином. А значить, акт виконаних робіт також є угодою.

Підтвердженням тому служить і раніше зазначена постанова ВГСУ, в якій він визнав акт здачі-прийому виконаних робіт договором, а значить, і двосторонньою угодою (договір є двосторонньою угодою відповідно до положень ч. 4 ст. 202 ЦК, яка визнає такою узгоджені дії двох сторін). Про помилковість постанови від 17.08.2011 р. № 14/5025/192/11 свідчить і ч. 4 ст. 882 ЦК, яка прямо передбачає можливість визнання недійсним акту передачі робіт та їх прийняття замовником.

У зв'язку з цим не дивно, що менше ніж через місяць після появи листа, ВГСУ виключив з нього п. 2, в якому містилося посилання на постанову від 17.08.2011 р. № 14/5025/192/11. Правда, сторонам тієї справи від цього не легше: зазначена постанова досі не скасована і може ще «підкласти свиню» іншим замовникам, які можуть спробувати визнати недійсними акт прийому виконаних робіт.

Нюанси розірвання договору підряду на вимогу замовника

Цікавим є також висновок ВГСУ про відсутність підстав для розірвання договору в судовому порядку у разі відмови замовника від нього. Такий висновок був зроблений в постанові від 23.05.2012 р. № 5010/1495/2011-18/65 на підставі ст. 849 ЦК, згідно з якою замовник має право в будь-який момент до закінчення роботи відмовитися від договору підряду. Оскільки в розглянутій справі замовник відмовився від договору, відправивши підряднику лист-вимогу про розірвання договору підряду, і згідно ст. 849 ЦК така одностороння відмова не вимагає узгодження з підрядником, то, на думку ВГСУ, договір є припиненим, а предмет спору в такому випадку відсутній.

Не заперечуючи можливості односторонньої відмови замовника від договору підряду, висловимо сумніви щодо необхідності розгляду в якості такої будь-якої вимоги замовника про розірвання договору. Адже договір може бути розірваний не тільки внаслідок односторонньої відмови, але і за домовленістю сторін або на підставі рішення суду, і наслідки використання кожного з цих способів розірвання договору є різними. Так, згідно зі ст. 849 ЦК у разі односторонньої відмови від договору підряду замовник зобов'язаний виплатити підряднику плату за виконану частину роботи та відшкодувати йому збитки, завдані розірванням договору. У той же час, згідно з ч. 3 ст. 652 ЦК у разі розірвання договору з причини істотної зміни умов суд визначає наслідки його розірвання виходячи з необхідності справедливого розподілу понесених сторонами витрат.

Більше того, в постанові ВГСУ від 05.09.2012 р. № 21/045-12, про яку теж йшла мова в листі, було визнано, що претензія, в якій міститься прохання розглянути її і розірвати договір є пропозицією розірвати договір у порядку, передбаченому ст. 188 ГК, а не відмовою від нього за правилами, встановленими ст. 849 ЦК. І на цій підставі суд відмовив у задоволенні позову замовника про стягнення передоплати, заснованому на такому вимозі про відмову від договору підряду.

Таким чином, у двох схожих випадках ВГСУ по-різному розцінив вимогу про розірвання договору підряду: в одному як одностороння відмова від договору, в іншому - як пропозиція розглянути пропозицію про розірвання договору. Це говорить не тільки про те, що результат розгляду подібного роду справ як і раніше є непрогнозованим, а й про те, що направляючи підряднику вимогу про розірвання договору, замовнику варто чітко формулювати свої вимоги.

Про оплату договору підряду

Ще два рішення ВГСУ, зазначені в листі, ніяких сумнівів щодо їхньої коректності не викликають. У постанові від 23.08.2012 р. № 15/5027/715/2011 ВГСУ дійшов висновку, що відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання договірного зобов'язання. А в постанові від 11.05.2012 р. № 21/5005/14068/2011 - що відмова замовника від підписання акту виконаних робіт за договором підряду за відсутності своєчасно наданих зауважень до виконаних робіт не звільняє замовника від обов'язку щодо їх оплати.

Перше із зазначених рішень відповідає практиці ВСУ (див. постанову від 15.05.2012 р. № 3-28гс12) і ЄСПЛ (справа «Терем ltd.», Чечоткін і Оліус проти України»). Крім того, як пояснив ВГСУ, у разі відсутності у замовника коштів для оплати він може призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт. Прийнявши ж результати робіт, він зобов'язаний розплатитися з підрядником, у що б то не стало.

Друге ж рішення було засноване на положеннях ч. 1 ст. 853 і ч. 4 ст. 882 ГК. Відповідно до першої з вказаних норм замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підряднику. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. А згідно. 4 ст. 882 ГК передача робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті, і він підписується другою стороною. Оскільки, як було встановлено судами, замовник безпідставно відмовився від прийняття робіт, своєчасно не заявивши про їх недоліки, то, на думку ВГСУ, суд першої інстанції правомірно задовольнив позов підрядника про стягнення заборгованості за договором підряду.

Оцінюючи лист ВГСУ 18.02.2013 р. № 01-06/374/2013 можна сказати, що, незважаючи на те, що більшість викладених у ньому рішень є спірними, певна користь від нього все ж є. У всякому разі, і замовники, і підрядники завдяки йому можуть зрозуміти, щодо яких категорій спорів на рівні ВГСУ можливі різночитання, а щодо яких їх, швидше за все, не буде.

Даний коментар підготували фахівці Судової практики компанії «Правова допомога».