Прийняття та оформлення спадщини: порядок, документи, терміни

Необхідною умовою отримання прав на майно померлого родича є прийняття та оформлення спадщини. Нами була розроблена юридична консультація щодо цього питання. Для здійснення цієї процедури особам, визначеним як спадкоємці за законом чи за заповітом, необхідно зібрати низку документів і здійснити ряд дій, перелік яких залежить від дієздатності і місця проживання спадкоємців.

Так, згідно зі ст. 1269 ЦК спадкоємці, що бажають прийняти спадщину, але постійно не проживали зі спадкодавцем, повинні подати нотаріусу письмову заяву про прийняття спадщини. Таку заяву краще подавати особисто. Якщо ж є бажання відправити його поштою, то справжність підпису на ньому необхідно засвідчити нотаріально.

Ті ж спадкоємці, що проживали разом зі спадкодавцем на момент його смерті, а також малолітні, неповнолітні та обмежено дієздатні спадкоємці (незалежно від місця їх проживання) заяву про прийняття спадщини можуть не подавати. Згідно зі ст. 1268 ЦК вони вважаються такими, що прийняли спадщину, якщо протягом 6 місяців не подали заяву про відмову від нього.

Але в такому разі, їм необхідно подати нотаріусу докази того, що вони постійно проживали разом зі спадкодавцем. Згідно з п. 211 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, таким доказом може бути відповідний реєстраційний запис у паспорті або будинковій книзі, а також довідка ЖЕКу (ОСББ), правління житлово-будівельного кооперативу або місцевої ради про те, що вони безпосередньо перед смертю жили разом із спадкодавцем.

Крім цього, спадкоємцям необхідно надати нотаріусу свідоцтво про смерть спадкодавця для підтвердження факту смерті, часу і, як правило, місця відкриття спадщини. Якщо місце проживання і місце смерті спадкодавця не збігаються, то додатково слід подати довідку ЖЕКу (ОСББ) чи житлово-будівельного кооперативу або запис у будинковій книзі про постійне місце проживання спадкодавця.

Якщо місце проживання померлого невідоме, то документи необхідно подавати за місцем знаходження основної частини його нерухомого майна, підтвердивши цей факт витягом з Реєстру прав власності на нерухомість. А якщо нерухомості в померлого не було - за місцем знаходження основної частини рухомого майна, з підтвердженням цього відповідним документом (свідоцтвом про держреєстрацію транспортного засобу, витягом з реєстру прав власності на цінні папери та ін.). При відсутності цих документів необхідним є рішення суду про встановлення місця відкриття спадщини.

Також спадкоємцям необхідно представити нотаріусу документи, що підтверджують склад спадкового майна: витяг з Реєстру прав власності на нерухомість, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, виписку з банківського рахунку, витяг з реєстру прав власності на цінні папери та інші документи.

Спадкоємці за законом також повинні пред'явити докази родинних відносин з померлим: свідоцтво органів реєстрації актів цивільного стану, копії актових записів, записи в паспортах або копії рішень судів про встановлення факту родинних відносин. Крім цього, факт родинних відносин може бути підтверджений письмовою згодою всіх інших спадкоємців.

Факт перебування на утриманні підтверджується рішенням суду про встановлення факту перебування непрацездатної чи неповнолітньої особи на утриманні. Непрацездатність, пов'язана з віком, доводиться свідоцтвом про народження, непрацездатність, пов'язана зі здоров'ям - пенсійної книжкою або довідкою МСЕК.

На збір і подачу зазначених вище документів у спадкоємців є 6 місяців з моменту смерті спадкодавця. Спадкоємці, які пропустили цей термін, вважаються такими, що не прийняли спадщину і для подачі заяви пізніше їм необхідно отримати письмову згоду інших спадкоємців або ж домагатися цього через суд.

Після закінчення строку на прийняття спадщини спадкоємці можуть отримати свідоцтво про право на спадщину. Втім, отримання цього документа обов'язково тільки в тому випадку, коли спадкоємцям переходить право власності на нерухомість або інше майно, права на яке підлягають державній реєстрації (транспортні засоби, цінні папери та ін.). Термінів, протягом яких свідоцтво має бути видане, законодавством не встановлено. Вартість видачі свідоцтва у державних нотаріусів - 34 грн., у приватних, як правило, дорожче.