Іноземці зобов'язані відчужувати сільськогосподарську землю, незважаючи на мораторій

Андрій Бузинний, юрист ЮК «Правова допомога», прокоментував для Юрліги лист ВССУ щодо відчуження іноземцями земельних ділянок сількогосподарського призначення.

Коментар опублікований на сайті Юрліга за посиланням - http://jurliga.ligazakon.ua/news/2013/2/21/84192.htm.

Повний текст матеріалу:

«Імперативний нахил»

Іноземці-власники української сільгосп землі зобов'язані її відчужувати, незважаючи на мораторій.

Неодноразове продовження мораторію на відчуження земель сільськогосподарського призначення оцінюється неоднозначно: одні борються за те, щоб взагалі не допустити продажу даної категорії земель, інші ж навпаки – намагаються зробити з українських чорноземів товар. Але і перші, і другі єдині в тому, що законодавче регулювання містить багато прогалин, та й наявна нормативна база на сьогоднішній день далека від ідеалу. У зв'язку з цим, судова влада у своїй практиці намагається заповнити деякі недоліки.

16 січня 2013 Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ в листі № 10-71/0/4-13 роз'яснив деякі особливості застосування норм Земельного кодексу. Зокрема, було звернуто увагу на те, що норми п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу щодо мораторію на продаж сільгоспземель не стосуються іноземців та осіб без громадянства, які отримали такі землі у спадок, оскільки положення ч. 4 ст. 81 ЗКУ, що зобов’язують іноземців та апатридів відчужувати успадковане, мають імперативний характер.

Висновок цілком закономірний і, більш того, за роки мораторію він вже визрів. Адже випадків успадкування сільгоспземель було вже безліч, а єдиного розуміння не було. Правда, проблема полягала не тільки в протиріччі між приписом про обов'язкове відчуження і мораторієм, але ще і в тому, що місцеві органи Держземагентства (Держкомзему) найчастіше «з боями» погоджуються на видачу держактів на землю іноземцям, і в тому, чи необхідно відчужувати землю тим особам, які на момент її отримання були громадянами України, а згодом стали громадянами інших країн, а також в тому, з якого моменту треба відраховувати річний строк на відчуження. До честі ВССУ, у вказаному листі надається відповідь і на питання про визначення моменту: рік відраховується з дати отримання документа про право власності (держакту).

З розглянутого листа ВССУ можна зробити кілька основних висновків. Перший - Перехідні положення ЗКУ не поширюються на ті норми Кодексу, які викладені імперативно. Що з цього може послідувати – предмет окремого аналізу ЗК, але, думається, що така позиція ВССУ буде затребуваною. Прикладом затребуваності може бути і другий висновок - особи, що отримали сільгоспземлі, будучи громадянами України, та втратили цей статус, повинні «позбутися» землі, оскільки про це в імперативній формі каже ст. 145 ЗКУ (опосередковано це підтверджує і позиція Мін'юсту: лист від 09.06.2009 р. № С-14667-23).

Крім того, існує думка, що ВССУ мимоволі показав чергову лазівку для обходу мораторію. Виходить, що іноземець, який має у власності земельну ділянку сіль господарського призначення, абсолютно легітимно може її продавати. Правда схеми під таке відчуження можуть бути досить специфічними, оскільки будуть пов'язані з пошуком заповідача, який вже знаходиться при смерті. Але не виключено, що навіть таку своєрідну схему будуть використовувати.

Що стосується самих іноземців, то в даній ситуації їм можна порекомендувати наступне. Раз вже відчуження не уникнути (добровільного чи примусового за рішенням суду), краще обійти складний механізм «прийняття спадщини – оформлення прав власності обов’язкового відчуження» за допомогою права на відмову від спадщини. Адже згідно зі ст. 1274 Цивільного кодексу спадкоємець за заповітом має право відмовитися від спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом. Аналогічно прописано правило і для спадкоємця за законом. Правда, немає можливості відмовитися на користь осіб, що не відносяться до числа спадкоємців,. А з іншого боку, якщо є бажання користуватися землею, можна скористатися положенням про те, що річний строк на обов'язкове відчуження починається з дати оформлення держакту на землю, і просто відкласти таке отримання в довгий ящик.»