Коротко про інвестування, інтелектуальну власність та зовнішньоекономічну діяльність

Інвестування – це сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб чи держави, що полягає у вкладенні активів (коштів) в компанії або  організації з метою отримання прибутку чи іншої вигоди.  Активами, що можуть бути предметом інвестування, є гроші, цінні папери, рухоме та нерухоме майно, права інтелектуальної власності, майнові, корпоративні права, тощо.

Іноземні інвестиції – це активи, що вкладаються іноземними інвесторами в об’єкти інвестиційної діяльності України з метою отримання прибутку. Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у формі часткової участі у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами,  або створенні підприємств,   що   повністю   належать   іноземним інвесторам,  філій  та  інших  відокремлених підрозділів іноземних юридичних  осіб. Форма інвестиційної діяльності також може виражатися в придбанні незабороненого законами України нерухомого чи рухомого майна, придбання прав на користування землею, використання природних ресурсів тощо.

В Україні передбачено процедуру реєстрації іноземних інвестицій, яка не є обов’язковою, але дає ряд державних гарантій іноземним інвесторам. Законодавство декларує, що іноземні інвестиції, які пройшли процедуру реєстрації на території України, не можуть бути націоналізовані, іноземним інвесторам гарантується право  на  відшкодування  збитків, включаючи упущену вигоду і моральну шкоду,  завданих їм  внаслідок дій,  бездіяльності  або неналежного виконання державними органами України  чи  їх  посадовими  особами обов'язків щодо іноземного інвестора або підприємства з іноземними інвестиціями. Гарантується також право на повернення іноземному інвестору інвестицій в натуральній формі або у валюті інвестування в сумі фактичного внеску в разі припинення інвестиційної діяльності та ін.

Законодавство України визначає право інтелектуальної власності як закріплені законом права на результат інтелектуальної діяльності в промисловій, науковій, художній, виробничій та інших галузях. Об’єктом інтелектуальної власності є набуті знання чи інформація, витвір мистецтва та літератури, винахід, суттєве вдосконалення процесу чи продукту – все, що є результатом творчої, науково-дослідницької та винахідницької діяльності. Таким чином, до інтелектуальної власності не може належати інформація чи знання, що не є результатом творчої чи наукової діяльності, а може бути набута в якийсь інший спосіб. Сюди відносяться загальна інформація, що має характер новин, інформація для загального користування, загальновідомі поняття.

До об’єктів права інтелектуальної власності належать авторські права (літературні твори, комп'ютерні програми, бази даних, карти, фотографічні твори), суміжні права, право промислової власності, фірмове (комерційне) найменування, сорти рослин, комерційна таємниця, тощо.

Україна приєдналась до Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності 1994 року, яка дає змогу зменшити розбіжності в правилах захисту прав інтелектуальної власності у всьому світі і запровадити загальні міжнародні стандарти в цій сфері.

Зовнішньоекономічна діяльність – це  діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що здійснюється як на території України, так і за її межами.  До основних форм зовнішньоекономічної діяльності відноситься торгівля (експорт, імпорт), кредитування, науково-технічна співпраця, створення спільних підприємств, реалізація проектів на компенсаційній основі, товарообмінні та орендні операції, тощо.

Законодавством України передбачено, що всі  суб'єкти зовнішньоекономічної  діяльності  мають рівне право здійснювати будь-які її види, прямо  не заборонені  законами України, незалежно від форм власності та інших ознак. Забороняється здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, що пов’язана з:

• експортом з території України предметів, які становлять національне, історичне, археологічне або культурне надбання українського народу;
• імпортом або транзитом будь-яких товарів, які можуть завдати шкоди суспільній моралі, здоров'ю чи становити загрозу життю населення, тваринному світу та рослинам;
• імпортом продукції та послуг, що містять пропаганду ідей війни, расизму та расової дискримінації;
• експортом та імпортом товарів, які здійснюються з порушенням прав інтелектуальної власності;
• іншими видами діяльності, що заборонені міжнародними договорами чи законодавством України.

В залежності від економічної чи політичної ситуації України до суб’єктів господарської діяльності, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, можуть застосовуватися обмеження у вигляді запровадження квот чи ліцензій на окремі види зовнішньоекономічної діяльності.

Квоти - кількісний нетарифний засіб обмеження експорту або імпорту товару певною кількістю або сумою на певний проміжок часу. Експортні квоти вводяться або  відповідно до міжнародних угод, які встановлюють частку кожної країни в загальному експорті певного товару, або урядом окремої держави для обмеження вивозу товарів, дефіцитних на національному ринку. Імпортні квоти вводяться національним урядом для захисту місцевих товаровиробників, досягнення збалансованості торгового балансу на внутрішньому ринку, а також як відповідь на дискримінаційну торгову політику інших держав.

Ліцензування - це регулювання зовнішньоекономічної діяльності, що полягає в забороні експортно-імпортних операцій в певних кількостях на певний проміжок часу без отримання спеціального дозволу (ліцензії). Ліцензії на здійснення експортно-імпортних операцій видаються Міністерством економічного розвитку та торгівлі України.