Поводження з відходами: законодавче регулювання та практичні реалії

Питання що робити з відходами є, мабуть, одним із найбільш нагальних в Україні. 

Згідно з законодавством, відходами є будь-які речовини, матеріали і предмети, утворені в результаті діяльності людей та які не використовуються надалі за місцем їх утворення. 

Відходи поділяються на небезпечні і просто відходи. Останні умовно назвемо безпечними. 

І якщо поводження з небезпечними відходами законодавством врегульовано, а така діяльність ліцензується, то у сфері поводження з іншими (безпечними) відходами все дещо складніше.

Наша послуга: Ліцензія на небезпечні відходи, вартість і термін отримання 

Які відходи є небезпечними? 

Законодавство визначає небезпечні відходи як такі, що завдяки своїм властивостям створюють чи можуть створити значну небезпеку для природи або здоров’я людини. Всі небезпечні відходи перелічені в Розділі А так званого Жовтого переліку відходів. Для того, щоб їх збирати, зберігати, сортувати чи утилізовувати, потрібна ліцензія.

Але! Згідно п.14 ст.7 ЗУ «Про ліцензування видів госп. діяльності», не потрібно отримувати ліцензію на зберігання небезпечних відходів, якщо протягом року з моменту їх накопичення, підприємство передає такі відходи суб’єктам господарювання, у яких є ліцензія на поводження з ними. 

Це означає, що якщо збір (накопичення) та переробка відходів не є профільною діяльністю підприємства, а вони утворюються в результаті основної діяльності, варто укласти договір з компанією, яка професійно займається переробкою та/або знищенням небезпечних відходів. В такому разі до підприємства «виробника» не буде питань з боку державних органів, принаймні в частині поводження з відходами. В цій ситуації обов'язково має бути наявний підписаний договір, про який йшлося вище.

Інші (безпечні) відходи та що з ними робити 

Безпечними відходами є всі, що не входять до Розділу А Жовтого переліку відходів. Тобто ті, що не відносяться до небезпечних відходів і не потребують отримання ліцензії для поводження з ними. 

Але це не означає, що з безпечними відходами простіше. Згідно ст. 17 ЗУ «Про відходи», якщо внаслідок діяльності суб'єкта господарювання утворюються відходи, для яких ПЗУВ (показник загального утворення відходів) перевищує 1000 (є спеціальна формула для його обчислення), такий суб’єкт повинен мати дозвіл на поводження з відходами. Формулу обчислення показника відходів можна побачити в статті 1 даного закону.

Стаття на тему: Вимоги до персоналу, залученого до перевезення небезпечних вантажів та відходів.

Як отримати дозвіл на поводження з відходами? 

На даний момент у законодавчому регулюванні видачі дозволів є суперечність. Згідно п. к ст. 20 ЗУ "Про відходи", дозволи на поводження з відходами повинні видаватися місцевими державними адміністраціями. Але наразі немає затвердженого порядку видачі даних дозволів. Вищезазначений закон також не регламентує порядок їх видачі.

І хоча Держрегуляторна служба України опублікувала на своєму сайті лист, наголосивши, що відсутність порядку видачі дозволу не може бути підставою відмови у його видачі, поки що їх видача призупинена.

Утилізація офісної техніки в Україні

В нашу компанію звернувся Клієнт, суб’єкт господарювання приватної форми власності, перед яким стояло питання правильної організації процесу утилізації застарілої техніки (в т.ч. комп’ютерної, офісної), що роками збиралась на підприємстві. Дана техніка вже не працювала, її елементи морально застарілі, а по бухгалтерському обліку вона повністю амортизована.

Перше, на що було звернена увага Клієнта, це те, що в нашій країні поки що відповідальність за правильне поводження з відходами (технікою, що утилізується) покладена на їх власників (фізична або юридична особа, яка відповідно до закону володіє, користується і розпоряджається відходами). Натомість, європейський досвід показує, що таку відповідальність раціонально перекладати на виробників техніки.

Також було підкреслено, що процес вирішення питання правильного розпорядження застарілою офісною технікою  ускладнює відсутність достатньої нормативної бази. Якщо по відношенню до державних підприємств діють кілька підзаконних нормативних актів, то підприємства приватної форми власності керуються загальними нормами законодавства або ж використовують аналогію закону.

Так, у випадку вирішення питання про вибір спеціального суб’єкта, якому має бути переданий брухт (відходи), необхідно враховувати, зокрема, те, що законодавством забороняється знищувати, викидати, здавати до брухту кольорових і чорних металів техніку, апаратуру, прилади та інші вироби, що містять дорогоцінні метали, без попереднього вилучення з них електрорадіоелементів, деталей, вузлів, блоків тощо із вмістом дорогоцінних металів з одночасним їх оприбуткуванням відповідно до законодавства України.

На підставі комплексного аналізу законодавства, Клієнту було надано рекомендації щодо вибору суб’єкта для передачі техніки на утилізацію, а також щодо необхідності створення спеціальної комісії на підприємстві для визначення компонентів техніки та проведення її списання.

Як бути підприємствам, які згідно з законодавством повинні отримувати дозвіл? 

Сьогодні оптимальним варіантом буде укласти договір з компанією, яка професійно займається збиранням та утилізацією відходів. Перед підписанням договору слід поцікавитись, чи має така компанія дозвіл на поводження з відходами та попросити його копію. Наявність такого договору повинна убезпечити суб’єкта господарювання від питань з боку державних органів.

Юристи нашої компанії можуть допомогти Вам на етапі підготовки та підписання договору, а також надати консультацію з питань безпечних чи небезпечних відходів та їх утилізації.