Письмові запити правоохоронців: на що звертати увагу і як реагувати

Письмові запити правоохоронних органів - досить поширене явище. Часто їм куди простіше і швидше відправити такий запит, ніж ходити на підприємство з перевіркою, до якої їх можуть і не допустити без наявності на те належних підстав. Папір усе терпить, а тому часом для спрощення завдання з пошуку «жертви» вони шлють запити з вимогами надати максимум документів, що стосуються різних аспектів діяльності підприємства, в надії отримати хоч якісь зачіпки. Щоб не потрапити в «халепу» і не надати документи на незаконні запити правоохоронних органів при отриманні запиту слід знати наступне.

ЗАВАНТАЖИТИ ЗРАЗОК ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТ ПРАВООХОРОНЦІВ

При отриманні письмового запиту слід в першу чергу перевірити наявність його формальних реквізитів: номери, дати, підпису та печатки органу, який його направив. На жаль, законодавством не визначено, хто саме має підписувати міліцейський запит. Але оскільки такі запити згідно п. 17 ст. 11 Закону «Про міліцію» можуть надаватися тільки для розслідування справ про злочини, то, очевидно, що направляти такі запити можуть тільки співробітники органів кримінальної та податкової міліції. Якщо запит прийшов з прокуратури і не пов'язаний з розслідуванням кримінальної справи, то він повинен бути підписаний прокурором (а не його помічником або слідчим прокуратури). Якщо з СБУ - керівником відповідного органу СБУ (п. 3 ч. 1 ст. 25 Закону "Про Службу безпеки України").

Далі слід перевірити норми законодавства, на які посилаються правоохоронці. Нерідко в запитах вказані просто посилання на закони чи статті законів, без деталізації конкретних пунктів і норм, які дають право на отримання запитів. Наприклад, може бути вказана просто посилання на ст. 11 Закону «Про міліцію», що містить перелік її повноважень з 32 пунктів. Причому можливість отримання документів передбачено двома пунктами - п. 17 і п. 24.

Іноді вони посилаються на норми, які не відносяться до їх діяльності. Наприклад, податкова міліція часом посилатися на п. 73.3 ПК, що регламентує повноваження органів ДПС щодо відправки запитів, і до податкової міліції не має відношення. Такі недоліки можуть бути використані для відмови в наданні документів.

Окрім наявності правильних норм у запиті повинна бути приведене належне мотивування, відповідні повноважень запитуваних. Як зазначено вище, запити міліції згідно п. 17 ст. 11 Закону «Про міліцію» повинні стосуватися відомостей, необхідних у справах про злочини, що знаходяться у провадженні міліції. Отже, в запиті повинно бути зазначено, в рамках розслідування якої кримінальної справи потрібно запитувана інформація і зазначений номер цієї справи. Якщо ж інформація запитується в рамках ст. 97 КПК для прийняття рішення про порушення або відмову в порушенні кримінальної справи, то повинна бути зазначене посилання на цю статтю, а також номер заяви про злочин згідно ЖРЗСП.

Запити прокуратури та СБУ, якщо вони не стосуються розслідування кримінальних справ, також мають свої обмеження по сфері застосування. Повноваження прокуратури, що здаються безмежними в силу наявності у неї функцій загального нагляду, збереженою п. 9 розділу XV Конституції насправді обмежені діючими законами. Оскільки в Законі «Про прокуратуру» функції загального нагляду вже немає, то здійснювати цю функцію вона може тільки в тих сферах, де на законодавчому рівні такі повноваження за ній збережені. Наприклад, такі повноваження у них залишилися у сфері нагляду за дотриманням трудового законодавства (ч. 3 ст. 259 КЗпП), про відпустки (ч. 3 ст. 27 Закону «Про відпустки»), про металобрухт (ч. 2 ст. 14 Закону «Про металобрухт») і деяких інших. Отже, запит прокуратури, що направляється на підставі ст. 20 Закону «Про прокуратуру» має стосуватися однієї з тих сфер, де функції загального нагляду за нею збереглися, і в запиті повинна бути зазначена норма, що дає підстави вважати про наявність таких повноважень.

Що ж стосується СБУ, то їх запити, які не стосуються розслідування кримінальних справ, можуть стосуватися тільки отримання відомостей, необхідних для забезпечення державної безпеки (п. 3 ч. 1 ст. 25 Закону «Про службу безпеки України»).

Звичайно, цей список ознак законності / незаконності запитів не вичерпний, і в кожному випадку індивідуальний. Але слід пам'ятати, що віддавати просто так документи, необхідні в запиті, не слід.

Зрештою, адміністративна відповідальність за невиконання законних вимог просто кумедна. Але й відмовчуватися теж не потрібно, оскільки в такому випадку можлива не тільки адміністративна відповідальність, а й реальна перевірка. А тому найкращий спосіб реакції на незаконні та / або необґрунтовані запити - написання на них відповідей, що вказують причини, за якими підприємство не може видати необхідні документи, складання яких найкраще доручити професійним юристам.

Цей матеріал подготували спеціалісти Юридичної компанії "Правова допомога", він пов'язаний з послугою "Представництво інтересів".