Порушення авторських прав в Інтернеті: а судді що?

Власник сайту, що розміщує у себе літературні твори, фільми, музику і т.п. може забезпечити собі спокійне майбутнє, без домагань суб'єктів авторських прав, лише озброївшись доказами правомірності розміщення об'єкта інтелектуальної власності або, як мінімум, доказами вичерпання права на розміщення твору у суб'єкта авторського права (детальніше в нашому коментарі). Незважаючи на те, що судова практика у справах про захист авторських прав в Інтернеті вже досить численна, вона не перестає формуватися і навіть в деяких моментах трансформуватися, оскільки і сам Інтернет і все, що з ним пов'язано, ще й досі в стадії бурхливого розвитку.

Загальний аналіз свіжих судових рішень у даній категорії справ дозволяє стверджувати, що поки що суди не можуть всеосяжно підходити до вирішення спору. Основою рішення, як правило, є найбільш очевидна відповідь на головне питання, що призводить до спрощення судочинства. В той же час дуже рідко судді схильні всебічно розглянути спір, давши аналіз як способам представлення доказів, так і тонкощам «електронних» порушень: місцем знаходження сервера, місцем реєстрації доменного імені, нюансів взаємин власників сайту з користувачами такого сайту і т.п.

Виходячи з цього, далеко не всі рішення можна назвати практикоформуючими, але деякі тенденції простежити вдається. Зокрема, можна виділити ряд рішень залежно від виду відповідальності, до якої притягається відповідач. Прикладами притягнення осіб, щоі порушили авторські права в мережі Інтернет, до цивільної відповідальності можуть бути:

• Визначення Апеляційного суду Одеської області від 21.09.2012 року по справі № 22Ц/1590/6954/1, яким було залишено в силі рішення місцевого суду про заборону відповідачеві розміщувати на своєму сайті статтю, авторські права на яку належать позивачам. Цим рішенням з відповідача було стягнуто 1000 грн. моральної шкоди і компенсацію за порушення майнових авторських прав в сумі 9850 грн. Суть порушення авторських прав полягала в розміщенні відповідачем на своєму сайті статті, авторство якої належало одному з позивачів, без згоди цього автора і без згоди ТОВ, якому було передано виключні майнові права на цю статтю (другого позивача). Доказами, на підставі яких було задоволено позов, були протокол огляду веб-сайту в мережі Інтернет, завірений російським нотаріусом, і дані регіонального мережевого інформаційного центру про те, хто є адміністратором сайту, на якому була незаконно розміщена стаття;
• Визначення ВССУ від 05.12.2011 року № 6-22495СВ12 у справі про стягнення компенсації за порушення авторських прав та моральної шкоди з особи, яка розмістила на сайтах в мережі Інтернет дисертацію позивача і здійснював її реалізацію. Хоча зазначеним визначенням і не була поставлена крапка в суперечці, але їм було скасовано рішення апеляційного суду про відмову в задоволенні позову з посиланням на його необґрунтованість, а справу було направлено на новий розгляд;
• Рішення Київського господарського суду від 02.11.2010 № 20/49, залишене без змін Київським апеляційним господарським судом та постановою ВГСУ. У ньому був встановлений факт порушення відповідачем авторських прав позивача шляхом платного розповсюдження контенту (зокрема, шляхом його реклами в мережі Інтернет та в одному з журналів), права на який належать позивачу, після закінчення терміну дії ліцензійного договору. Доказами порушень послужили, в тому числі, протокол огляду і дослідження доказів у мережі Інтернет, складений судом першої інстанції, а також докази приналежності домену позивачеві, отримані судом з сайту http://imena.com. В результаті, було задоволено позов про стягнення 126 000 грн. компенсації за порушення виключних майнових прав, 5 000 грн. моральної шкоди.

Також, є випадки притягнення до кримінальної та адміністративної відповідальності. Правда, вони трапляються рідше і стосуються, як правило, підприємців, незаконно викачали об'єкти авторського права з Інтернету, а потім продали їх або використовували у своїй господарській діяльності. Свіжими прикладами притягнення до кримінальної відповідальності за такі порушення авторських прав є:

• вирок Шевченківського райсуду м. Чернівці від 15.11.2012 року № 1-546/12, яким на 6 місяців виправних робіт був засуджений продавець комп'ютерної техніки, викачав з Інтернету неліцензійне програмне забезпечення Adobe Photoshop, Graphisoft і Microsoft Office 2010 і записав їх на лазерні диски, які згодом продав (слідством було встановлено два факти такого продажу). Також, цим рішенням був задоволений цивільний позов корпорації «Майкрософт» на суму 33 060 грн., конфісковані і знищені контрафактні диски (5 штук) і системний блок комп'ютера, за допомогою якого вони були записані.
• вирок Нетішинського міського суду Хмельницької області від 08.11.2012 року № 1-144/11/221, яким до штрафу в розмірі 3400 гривень був засуджений ФОП, викачав з Інтернету неліцензійні комп'ютерні програми Adobe Photoshop, Microsoft Windows XP, Microsoft Office 2007 та Microsoft Windows 7 і інсталював їх на один системний блок комп'ютера і на один ноутбук. Також, цим рішенням був задоволений цивільний позов Abode Sustems на суму 11 293 гривні.

Прикладом притягнення до адміністративної відповідальності є постанова Кіровського райсуду АРК від 15.02.2011 року № 3-208/1, яким до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу було притягнуто особу, яка організувала комп'ютерний зал, в якому на комп'ютерах були встановлені комп'ютерні ігри, викачані з Інтернету без дозволу на ліцензійне використання. Також, до відповідальності за використання неліцензійних комп'ютерних ігор організатори Інтернет-клубів залучалися рішеннями Буського райсуду Львівської області від 03.03.2011 року № 3-195/2011, Калуського райсуду від 13.07.2010 року № 3-148 та інших. Правда, у всіх випадках порушники авторських прав або обходилися мінімальним штрафом (170 грн), або справи стосовно них закривалися у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.