Судовий захист честі та гідності: кому, на кого і як скаржитися?

Конституція України в ст. 28 гарантує кожному право на повагу до його гідності. Це ж право, а також право на повагу до честі особи, гарантує ст. 297 Цивільного кодексу (ЦК), називаючи при цьому честь і гідність людини (фізичної особи) недоторканними. Фізичній особі надається право на захист своєї честі та гідності, в тому числі, у судовому порядку. Але перш ніж спробувати захистити їх у суді, необхідно усвідомити, що є честю і гідністю, в яких випадках і яким способом вони можуть бути захищені, хто може бути відповідачем по цих справах, який суд і в якому порядку може розглядати подібні позови.

Визначення понять «честь» і «гідність» в законодавстві відсутні, оскільки вони є морально-етичними категоріями і можуть по-різному оцінюватися як окремою особою, так і суспільством, в якому ця особистість перебуває. У загальному плані, як випливає з п. 4 постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», під гідністю слід розуміти визначення цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихічної цінності . А з честю пов'язується позитивна оцінка особи в очах оточуючих, яка грунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло.

Тобто, гідність фізичної особи пов'язана з оцінкою її як людину, біологічної істоти, наділеної розумом і вже в силу цього володіє об'єктивною гідністю (незалежно від раси, кольору шкіри, національності та інше). А честь пов'язана з оцінкою цієї фізичної особи як члена суспільства, виходячи з його професії, роду діяльності та його конкретних вчинків.

Справи про захист честі та гідності фізичної особи підлягають розгляду в судах загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства незалежно від того, хто є позивачем і відповідачем. Як визначив Пленум ВСУ спори про захист честі і гідності не мають публічно-правового характеру, навіть якщо стороною в ньому є суб'єкт владних повноважень (наприклад, який-небудь чиновник). У господарських судах можуть розглядатися тільки справи про захист ділової репутації між юридичними особами та іншими СПД.

Спосіб судового захисту честі та гідності залежить від характеру діянь, якими вони були порушені. Найчастіше вони порушуються шляхом поширення негативної інформації про особу та її вчинки. У таких випадках разом з позовом про захист честі і гідності подається позов про спростування недостовірної інформації про фізичну особу, якою відповідно до ч. 3 ст. 277 ЦК апріорі вважається будь-яка негативна інформація про особу. Право на подачу такого позову має як фізична особа, про яку були поширені недостовірні відомості, так і члени його сім'ї, родичі та інші особи, яких ця інформація стосується прямо або опосередковано. Позови про захист честі і гідності можуть бути пред'явлені в будь-який час, оскільки термінів давності для них не встановлено. Виняток становлять позови про спростування недостовірної інформації, опублікованої в ЗМІ, які можуть бути пред'явлені протягом року з моменту, коли особа дізналася про порушення своїх прав.

Позов про спростування недостовірної інформації пред'являється до особи, яка поширила недостовірну інформацію, а також особі, яка є автором такої інформації. Так, щодо інформації, опублікованої в ЗМІ, належними відповідачами будуть автор і редакція цього ЗМІ (інша установа, що виконує функції редакції, в тому числі, юридична особа, структурним підрозділом якого є редакція). Якщо інформація була опублікована в мережі Інтернет, то відповідачами є автор інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, а якщо автор поширеної інформації невідомий або інформація є анонімною і доступ до сайту вільним - власник веб-сайту, на якому розміщена інформація. Дані про власника веб-сайту можуть бути витребувані в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв і адрес українського сегмента Інтернету, яким на сьогодні є ТОВ «Хостмастер». Якщо недостовірна інформація була поширена службовою або посадовою особою при виконанні ним посадових (службових) обов'язків, то відповідачем є юридична особа, в якій він працює. Службова або посадова особа при цьому може бути притягнута в якості третьої особи без самостійних вимог.

У разі, коли особа, яка поширила інформацію, що ганьбить честь і гідність, невідома (наприклад, при поширенні анонімних листівок або анонімних повідомлень, в тому числі, в Інтернеті), така інформація підлягає спростуванню фізичною особою, якої така інформація торкнулася. У цьому випадку суд вправі встановити факт неправдивості інформації та спростувати її в порядку окремого провадження.

У разі задоволення позову про спростування інформації, вона підлягає спростуванню таким же способом, яким вона була поширена. Тобто, якщо вона була поширена шляхом публікації в ЗМІ, то її спростування дається в тому ж ЗМІ, в якому відбулася ця публікація, а якщо такого ЗМІ вже не існує - в будь-якому іншому ЗМІ. Якщо недостовірна інформація була опублікована в документі, прийнятому (виданому) юридичною особою, то такий документ відкликається. Крім того, в якості способу захисту прав особи від поширення недостовірної інформації може застосовуватися судова заборону на поширення номеру (випуску) газети, журналу, книги, фільму, теле-чи радіопередачі, в якому ця інформація міститься або вилучення тиражу цієї газети, книги та інших джерел з метою його знищення. Вибачення як спосіб судового захисту честі та гідності законодавством не передбачено, але воно може бути передбачено мировою угодою між сторонами.