Вимоги до медичного центру для зберігання репродуктивних клітин військових та цивільних осіб в Україні

На сьогодні в ВР знаходиться проект про внесення змін в чинне законодавство щодо прав учасників війни на біологічне посттравматичне батьківство/материнство. На сьогодні цей законопроект так і не пройшов третє читання і залишається законопроектом з ряду проблемних питань, які виникають саме при такому форматі змін.

З перших місяців широкомасштабного вторгнення, ряд приватних ЗОЗ за допомогою міжнародних фондів, без відповідних змін в чинне законодавство, почав реалізацію проекту біологічного батьківства / материнства для військовослужбовців.

Хто має право це робити? Які вимоги до репродуктивного центра? Які правила роботи для медичних закладів вже сьогодні? 

Цікаво: Як відкрити центр психологічної реабілітації в Україні?

Що пропонує законодавець?

“Державну програму щодо забезпечення права на біологічне батьківство/материнство, шляхом забору, консервації та зберігання репродуктивних клітин військовослужбовців.”

В цей період ВР ще підготувала досить цікаві зміни в ЦК України та профільний закон “Основи законодавства України про охорону здоров'я” щодо врегулювання питання зберігання біологічного матеріалу після смерті фізичної особи, за умови залишення відповідних заяв фізичних осіб за життя.

Але, на жаль, ці ініціативи так і залишились проектами, оскільки для реалізації такої програми в межах держави, що воює, досить складно. Також законодавець так і не унормував поняття посмертної та постмортальної репродукції.

Різниця цих двох понять полягає в тому, що посмертна репродукція відбувається з біологічного матеріалу живої людини, яка залишила відповідні розпорядження. В свою чергу постмортальна репродукція – це посмертний забір біологічного матеріалу.

Найголовніша проблема і юридична колізія для медичних закладів полягає в тому, що ДРТ в нашій країні можливо застосовувати тільки тим парам, які мають заключення лікарів про проблеми з зачаттям та діагнози, що спричиняють складнощі із заплідненням та виношуванням дитини.

Але ж не у всіх є така довідка? А деякі військові звертаються до центрів не будучи одруженими. Як бути в таких ситуаціях?

Як мінімізувати ризики для ЗОЗ, які все таки знайшли можливості для реалізації програми забору та кріоконсервації біологічного матеріалу від військовослужбовців? Розберемо це на прикладах тих ЗОЗ, які сьогодні вже отримали міжнародні гранти на подібні проекти.

Цікаво: Чутливі дані в медицині та їх захист. Персональні дані пацієнта

Як медичний заклад може проводити забор та кріоконсервації біологічного матеріалу?

На сьогодні військовослужбовці, які отримали мобілізаційне розпорядження, мають право звернутись до ЗОЗ, який забезпечує забір біологічного матеріалу в рамках безкоштовних проектів для військовослужбовців, і на підставі саме цього розпорядження, мають право зробити це безкоштовно.

В свою чергу ЗОЗ, які займаються ДРТ, укладають договір з пацієнтом про забір біологічного матеріалу та відповідні нотаріальні заяви від пацієнта щодо розпорядження його біоматеріалом. В ситуації з військовослужбовцями ми б радили, щоб заява містила обов’язкове розпорядження біоматеріалом і після смерті. 

З правильним складанням та оформленням таких нотаріальних заяв, у тому числі і заповітів, вже сьогодні можуть допомогти наші юристи, які за час війни отримали актуальний практичний досвід у цій сфері.

Вимоги до центру репродуктивної медицини, тобто до закладу охорони здоров’я (ЗОЗ), який бажає працювати в сфері ДРТ (допоміжні репродуктивні технології):

• наявність ліцензії на здійснення медичної практики;
• відповідне оснащення та обладнання, згідно з додатком 1 до  “Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні”;
• якщо ЗОЗ працює більше двох років – наявність акредитаційного сертифіката.

Пацієнти, які приходять здавати біоматеріал, мають повідомлятися під розпис про збір і обробку їх персональних даних.

Які існують на сьогодні неврегульовані питання:

• питання репродукції ембріона при загибелі обох майбутніх батьків;
• відсутність достатньої кількості державних кріобанків;
• відсутність можливості батькам загиблого сина/доньки скористатись біоматеріалом через сурогатну матір;
• відсутність можливості скористатись чоловіку законсервованими ембріонами через сурогатну матір при загибелі дружини.

ВР при винесенні на обговорення проекту змін не взяла до уваги ряд факторів, і сам законопроект містить дуже велику пастку, адже забір і зберігання біоматеріалу передбачено виключно на воєнний період, особливий період чи період участі в міжнародних конфліктах. А що буде далі? Весь біоматеріал буде утилізовано, чи у пацієнтів, які здали цей матеріал, виникне зобов'язання у подальшому платити кошти за зберігання в кріобанках відповідних матеріалів?

І навіть підписані договори між ЗОЗ і пацієнтами не дають можливості вирішити ці питання.

Наша команда шукає найкращі способи захисту інтересів як ЗОЗ, так і їх пацієнтів, адже збереження генофонду країни – це задача з трьома зірочками, і ми повинні докласти максимум зусиль, щоб забезпечити можливість стати батьками всіх наших захисників і захисниць.

Цікаво: Документи для закладу охорони здоров'я

Наша команда пропонує вам:

• аналіз документів, що використовує МЦ;
• підготовку та розробку пакета документів для забору та кріоконсервації біоматеріалу;
• розробку внутрішніх документів МЦ;
• допомогу в організації співпраці з благодійними організаціями, фондами, що погоджуються фінансувати такі проекти;
• подальший юридичний та бухгалтерський супровід.

Вартість отримання медичної ліцензії тут.

Вартість послуг для медичних закладів тут.