Все про ліцензію Убер в Україні

В кінці червня 2016 року в Україні, а саме в Києві був представлений сервіс пасажирських перевезень Убер (Uber). З часом його покриття поширилось на значну кількість великих міст і водії цього сервісу сукупно є серйозним гравцем на ринку перевезень. Оскільки перевезення пасажирів є одним з видів господарської діяльністю, в даній публікації хотілось би розглянути основні юридичні моменти такої діяльності та пов’язані з нею дозвільні документи.

Варто відзначити, що даний коментар використовує Убер як характерного представника категорії, проте більшість його положень буде релевантною й щодо інших перевізників зі схожою бізнес-моделлю (Uklon, Яндекс Таксі тощо).

Вид діяльності

Перша за все слід розібратись в питанні, а який саме вид послуг надають водії Убер. В цьому аналізі ми будемо виходити з наступних характерних ознак:

послуги надаються легковими автомобілями (категорії В);
на машинах відсутні чи наявні мінімальні розпізнавальні знаки (наприклад наклейка з логотипом Убер, номером телефону тощо);
послуги надаються в великих містах України та їх передмістях.

З пункту 3 Постанови КМУ 1001 від 02.12.2015 року (ліцензійні умови перевезень) випливає, що господарська діяльність в даній сфері може провадитись за такими видами:

1) по Україні:

таксі;
легкові на замовлення;
автобусні;
вантажні перевезення небезпечних вантажів та відходів.

2) міжнародні:

таксі;
легкові на замовлення;
автобусні;
вантажні;
вантажні перевезення небезпечних вантажів та відходів.

Зважаючи на характерні ознаки вказані вище, круг пошуку можна звузити до двох видів: таксі та легкові авто на замовлення по Україні.

В свою чергу ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначає таксі як легковий автомобіль з наступними характеристиками:

розпізнавальний оранжевий ліхтар на даху;
сигнальний червоно-зелений ліхтар на лобовому склі;
композиції з квадратів нанесені на дверцятах авто;
наявність таксометра.

Як бачимо такий опис не відповідає машинам Убер, а тому єдиним можливим варіантом є надання послуг з перевезення легковими автомобілями на замовлення.

Організаційно-правова форма

Тепер, коли ми знаємо чим займаються водії Убер, давайте з’ясуємо у якій формі вони можуть надавати такі послуги.

Ч.5 ст. 42 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що для обслуговування легковим автомобілем, між автоперевізником і замовником укладається відповідний договір.

Ст.1 цього Закону визначає автомобільного перевізника як фізичну чи юридичну особу, що на комерційних засадах здійснює перевезення. В свою чергу стаття 29 уточнює, що автоперевізники є суб’єктами господарювання. Ст. 128 Господарського кодексу визначає суб'єктом господарювання такого громадянина, який здійснює підприємницьку діяльність за умови державної реєстрації його як підприємця.

Таким чином, послуги з перевезення легковими авто на замовлення може надавати як будь-яка юридична особа, так і фізична особа-підприємець. Крім цього Закон «Про автомобільний транспорт» передбачає можливість надання вищевказаних послуг самозайнятими перевізниками.

Опції структурування

Традиційними (і найпрозорішими) формами структурування роботи для даного виду перевезень є наступні:

юридична особа з офіційно найнятими працівниками;
фізична особа-підприємець з найманими працівниками;
фізична особа-підприємець, яка надає послуги самостійно.

В той же час популярними є запити на розробку наступних варіантів:

використанням одними перевізником без ліцензії, аналогічного дозвільного документу іншого суб’єкта господарювання;
можливість прийому водіїв зі своїм транспортом під діючу ліцензію суб’єкта господарювання.
Останні два варіанти є в кращому випадку сумнівними з юридичною точки зору.

В частині використання ліцензії одного перевізника іншим варто виходити з персоналізованої природи ліцензії. Так, наприклад, законом про ліцензування, ліцензіат визначається як суб’єкт господарювання, що отримав ліцензію конкретний вид господарської діяльності. Передача ліцензії не дозволяється. Тому у випадку з кількома підприємцями чи підприємствами ліцензія повинна отримуватись на кожного з них.

Щодо прийому водіїв під наявну ліцензію, то така процедура може бути абсолютно законною. Для цього власник ліцензії зобов’язаний найнятих власників авто на роботу, отримати тимчасові талони на їх авто та у належній формі повідомити орган ліцензування про такі зміни.

На практиці ж, для уникнення вищевказаних бюрократичних процедур, перевізники часто уникають як отримання ліцензії, так і залучення змін до вже отриманої, що може бути доволі ризиковим рішенням.

Дозвільні документи

Ст. 42 Закону України «Про автомобільний транспорт» для всіх організаційно правових форм спільним дозвільним документом визначає ліцензію.

При цьому в залежності від організаційної форми залежатиме і перелік необхідних документів. Для ФОПів, які надають послуги самостійно (зазвичай єдиним власним транспортним засобом) вимоги доволі елементарні і обмежуються подачею техпаспорта та відповідного пакету документів в Укртрансбезпеку.

Для юридичних осіб, незалежно від кількості транспортних засобів, перелік документів автоматично стає більш складним. До вже зазначених документів додаються так звані договори з АТП (на медогляд водіїв, стоянку, техогляд тощо).

Проблеми договірного оформлення

Хоча юридично найкоректнішою схемою для роботи з Убер є легкові авто на замовлення, проте не обходиться і без невідповідностей в законодавстві. Слід відзначити, що схема роботи Убер є проблемною з юридичної точки зору в багатьох країнах світу, в тому числі і в Україні (вище вже розглядався приклад зі структуруванням).

Одним з таких неоднозначно врегульованих моментів є оформлення договірних відносин. Справа в тому, що Закон «Про автомобільний транспорт» в ст.1 передбачає необхідність підписання письмового договору між перевізником і юридичною чи фізичною особою, що замовляють поїздку. Цей договір укладається на кожне перевезення окремо чи на надання послуг протягом певного терміну.

Кожен, хто хоча б раз користувався послугами Убер знає, що ніякого письмового договору звичайно не підписується.

Як тоді бути перевізнику? Чи порушує він закон?

На сьогоднішній день традиційним для перевізника Убер є підписання договору чартеру за яким він надає автомобіль у фрахт на визначений строк з екіпажем. При цьому такий договір укладається в електронній формі, проте без підписання його у повній відповідності з положеннями Закону «Про електронну комерцію», які дозволяли б прирівняти його до письмового.

Натомість електронний договір говорить, що він вважається таким, що укладений у письмовій формі, без його підписання. Дана позиція видається доволі ненадійною і в основному направленою на необхідність захисту сервісу Убер, а не перевізників.

Вирішення даного питання лежить в площині вдосконалення або законодавства про електронну комерцію в частині розширення опцій для визнання електронної форми договору аналогом письмової, або автотранспортного законодавства в частині усунення вимоги письмової форми договору чи включення електронної його форми як альтернативи.

Висновок

Таким чином, робимо висновок про те, що, хоча законодавство щодо цих питання і виписано недостатньо чітко, однак юристами вже розроблені механізми, які дозволяють підприємцям здійснювати свою діяльність в рамках закону з мінімальними витратами сил і часу на оформлення такої діяльності.

Оскільки дана ситуація вимагає аналізу нормативної бази, в разі виникнення додаткових запитань звертайтеся до фахівців нашої компанії.