Мораторій на перевірки. Які суб'єкти господарювання не підлягають перевіркам контролюючих органів

Законами України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та «Про особливості здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності щодо фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності» встановлено мораторій на здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами.

Багатьох цікавить, які органи і види перевірок потрапляють під дію мораторію, а також які категорії господарюючих суб'єктів можуть «спати спокійно».

Отже, мораторій діє щодо перевірок фізичних осіб-підприємців, не зареєстрованих як платники ПДВ, діяльність яких не віднесена до високого ступеня ризику, а також юридичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, що передбачає включення ПДВ до складу єдиного податку, діяльність яких також не віднесена до високого ступеня ризику.

Однак, з кожного правила є винятки, і навіть ці категорії суб'єктів господарювання можуть піддаватися деяким видам заходів держконтролю, що проводяться певними контролюючими органами.

Так, відповідно до статті 3 Закону України «Про особливості здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності щодо фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності» здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності у вигляді позапланових заходів, перевірок щодо зазначених вище фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб мають право тільки органи державного нагляду (контролю) щодо дотримання санітарного законодавства, органи захисту прав споживачів (за скаргами споживачів), а щодо ФОП і юросіб, діяльність яких віднесена до середнього ступеня ризику, проводити планові та позапланові перевірки мають право також органи Пенсійного фонду України.

Таким чином, для того, щоб остаточно зрозуміти, хто і з яких питань має право перевіряти конкретне підприємство (підприємця), залишається визначити, до якого ступеня ризику віднесена діяльність суб'єкта господарювання: до високого, середнього або незначного.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності і періодичність проведення планових заходів, затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням органу державного нагляду (контролю).

Кабміном, в свою чергу, прийнято цілий ряд постанов про затвердження критеріїв (інформація доступнга за посиланням - http://www.dkrp.gov.ua/print/2756).

Тобто, щоб з'ясувати, чи віднесена діяльність суб'єкта господарської діяльності до високого, середнього або незначного ступеня ризику, необхідно визначити, чи підпадає він під критерії, зазначені в одній із постанов Кабінету Міністрів України, що стосується конкретної господарської діяльності.

Однак, слід зазначити, що розібратися в хитросплетіннях умов віднесення діяльності підприємця до того чи іншого ступеня ризику не так просто, рівно як і самостійно ефективно захиститися від контролерів, котрі порушують вимоги законодавства про мораторій на перевірки.

Таким чином, головний висновок з аналізу нормативної бази щодо мораторію на перевірки підприємств і підприємців наступний: якщо на суб'єкта підприємницької діяльності поширюється дія мораторію на перевірки, то представникам інших контролюючих органів, ніж органи з контролю за дотриманням санітарного законодавства, органи захисту прав споживачів, а також органи Пенсійного фонду України – і то з певними обмеженнями – здійснювати стосовно такого суб'єкта будь-які заходи держнагляду (контролю) у рамках Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» заборонено.