Про необхідність ліцензії на здійснення передрейсових та післярейсових медичних оглядів водіїв

Даний матеріал більше не є актуальним. Читайте особливості нового регулювання передрейсового огляду водіїв у публікації нашого юриста за посиланням.

Останнім часом підприємства, основна діяльність яких пов’язана з транспортуванням чи які просто мають свій власний автопарк, почали активно приводити свою діяльність в частині медичного огляду водіїв у відповідність з чинним законодавством.

У зв’язку з цим ми підготували коментар з приводу нормативного регулювання огляду водіїв, а також стосовно необхідності отримання ліцензії на медичну практику в цьому випадку.

Згідно з наказом № 65/80 від 31.01.2013 “Про затвердження Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів”, а саме п. 1.4., водії транспортних засобів підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб-підприємців, що здійснюють перевезення пасажирів та вантажів підлягають щозмінному передрейсовому та післярейсовому медичним оглядам.

Відповідно до п. 1.8. вищевказаного наказу, щозмінні передрейсові та післярейсові медичні огляди водіїв транспортних засобів здійснюються  лікарями лікувального профілю та/або молодшими медичними працівниками з медичною освітою за спеціальністю «сестринська справа», «лікувальна справа» (далі - медичні працівники).

В той же час Інструкція пpo порядок видачі і використання штампів медичних працівників, що проводять щозмінні передрейсові та післярейсові медичні огляди водіїв транспортних засобів, яка затверджена наказом ДП "Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій" (далі - ДП) МОЗ України від 03 березня 2008 р. № 80/1-П, а саме п. 1.2., 2.2., п.п.1.3.1., 1.3.2., роз’яснює, що для здійснення щозмінних передрейсових та післярейсових медичних оглядів водіїв транспортних засобів медичному працівнику підприємства достатньо отримати свідоцтво на право проведення щозмінних передрейсових та післярейсових медичних оглядів водіїв транспортних засобів, Довідку про внесення до Єдиного реєстру медичних працівників, що проводять щозмінні передрейсові та післярейсові медичні огляди водіїв транспортних засобів та штамп з висновком про придатність до керування транспортним засобом, а також мати спеціально обладнане приміщення.

Проте правомірність вимоги щодо отримання і самого факту видачі вищезгаданих Свідоцтв неодноразово оспорювалась. Так, в листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва №7503 від 26.09.2011 цей державний орган дійшов висновку, що оскільки “необхідність та інші вимоги одержання зазначеного Свідоцтва не передбачені в жодному законодавчому акті (визначена лише необхідність проведення медичних оглядів), вимагання отримання і видача зазначених Свідоцтв є порушеннями норм Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

З приводу діяльності ДП також існує рішення Антимонопольного комітету України від 26.12.12 № 1039-р про результати розгляду справи № 129-26.13/196-11 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції Міністерством охорони здоров`я України щодо навчання медичних працівників  методам проведення щозмінних передрейсових та післярейсових медичних оглядів. В цьому рішенні АМК наголошує, що послуги, які надає ДП не є унікальними, їх якість є доволі низькою і немає підстав для того, щоб воно і його територіальні відділення монополізували надання послуг в сфері навчання медпрацівників даного напрямку.

В свою чергу ДП, як і МОЗ, в структуру якого воно входить, всіляко уникають внесення змін в нормативну базу щодо діяльності першого. ДП неодноразово зверталося до суду з приводу того, що тільки воно може видавати свідоцтва і здійснювати навчання методам щозмінних передрейсових та післярейсових медичних оглядів водіїв. Показною є постанова ВГСУ по справі №9/386 від 23.08.2011 року в якій суд остаточно підтвердив право ДП бути єдиним суб’єктом повноважним на видачу свідоцтв, проте відмовив у частині визнання права на проведення навчання медичних працівників виключно за ним.

З огляду на різні позиції державних органів на дану ситуацію важко сказати, який саме варіант поведінки слід обрати підприємствам. З однієї сторони діяльність ДП розглядається, як не зовсім законна, але з іншої – нормативні акти, які регулюють процедуру проходження навчання все ще чинні і залишають за ДП право на видачу свідоцтв. Як підказує практика, варто все ж таки отримати Свідоцтво та інші супровідні документи. Це дозволить уникнути головного болю при можливих перевірках контролюючих органів.

В частині ж необхідності ліцензування такої діяльності варто сказати наступне.

Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з медичної практики, які затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України 02.02.2011 №49 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України 30.11.2012 № 981), а саме п.1.3. Загальних положень, передбачають, що ліцензуванню підлягає "медична практика", що є видом господарської діяльності у сфері охорони здоров'я, який провадиться закладами охорони здоров'я та фізичними особами - підприємцями, які відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам, з метою надання видів медичної допомоги, визначених законом, та медичного обслуговування.

Відповідно, лікарі та молодші спеціалісти з медичною освітою, які здійснюють огляди водіїв самостійно, без утворення суб’єкта господарювання, а також їх діяльність ліцензуванню не підлягає. В той же час, якщо підприємство планує здійснювати медичні огляди та надавати допомогу іншим категоріям працівників, відмінним від водіїв, потрібно створювати пункт охорони здоров’я на підприємстві та ліцензувати його. Альтернативним варіантом є укладення договору з місцевою поліклінікою.

Даний матеріал більше не є актуальним. Читайте особливості нового регулювання передрейсового огляду водіїв у публікації нашого юриста за посиланням.