Переуступка права вимоги нерезидентом резиденту - що з податком на репатріацію?

Резидент або постійне представництво нерезидента, в силу вимог підпункту 141.4.2. Податкового кодексу України (далі – ПК України), зобов'язані при виплаті на користь нерезидента або уповноваженої нерезидентом особи доходу з джерелом походження з України, отриманого від провадження господарської діяльності, утримати податок за ставкою 15% (базова ставка) від суми такої виплати.

Резидент або постійне представництво нерезидента виступають податковим агентом свого контрагента-нерезидента, та на них покладається обов'язок з обчислення, утримання та перерахування до бюджету сум податку на репатріацію. Сплата податку здійснюється при виплаті доходу на користь нерезидента. Тобто у разі, якщо резидент не виплачує нічого нерезиденту, то і обов'язку заздалегідь перерахувати податок до бюджету також немає.

Якщо резидент не виконує свої зобов'язання перед нерезидентом, то останній (первісний кредитор) може передати за угодою іншій особі – новому кредитору (резиденту або нерезиденту) право вимоги до резидента (боржника).

Наприклад, резидент не виплачував протягом тривалого періоду нерезиденту дивіденди. Таким чином, у резидента накопичився борг перед нерезидентом, право вимоги якого нерезидент надалі передав іншому резиденту – новому кредитору (цесія).

Якщо ж у ситуації з нерезидентом все зрозуміло – податок на репатріацію підлягає сплаті, то в разі перевідступу права вимоги боргу нерезидентом резиденту (новому кредитору) виникає питання: чи платити такий податок?

Читайте також: Варіанти репатріації доходів у іноземній материнській компанії 

Позиція контролюючих органів і судова практика з перевідступу права вимоги нерезидентом резиденту та сплати податку на репатріацію

Контролюючі органи відповідають ствердно на таке питання. На думку податківців, за економічною суттю, виплата боргу на користь нового кредитора-резидента буде вважатися виплатою на користь первісного кредитора-нерезидента, а тому податок на репатріацію повинен бути сплачений.

Тобто, якщо повернутися до нашого прикладу з дивідендами, то на думку податківців, сплата боржником боргу по дивідендах новому кредитору за своєю суттю буде вважатися виплатою дивідендів, а не виплатою боргу, отриманого новим кредитором в результаті перевідступу права вимоги боргу.

Однак наші юристи не готові погодитися з таким підходом податківців з огляду на наступне:

• Згідно з вимогами цивільного законодавства, в результаті цесії до нового кредитора переходять права первісного в обсязі та на умовах, які існували на момент виникнення зобов'язання.

• Передача права вимоги є заміною кредитора у зобов'язанні шляхом передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

• Тобто склад правовідносин змінюється – нерезидент припиняє свою участь у правовідносинах з моменту укладення договору, а новий кредитор є самостійним суб'єктом у таких правовідносинах.

Крім того, якщо звернутися до судової практики, то суд зазначає (Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 по справі № 160/6858/19), що для наявності у резидента-боржника обов'язку утримати податок на репатріацію повинні виконуватися одночасно такі умови:

• сплачується дохід із джерелом походження з України (див. підпункт 141.4.1. ПК України)

• дохід отримано від провадження господарської діяльності (див. статтю 3 Господарського кодексу України);

• виплата здійснюється резидентом або постійним представництвом нерезидента;

• виплата здійснюється на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (новий кредитор не є уповноваженою особою нерезидента).

Таким чином, у разі перевідступу права вимоги боргу нерезидентом резиденту, у резидента-боржника відсутній обов'язок обчислити, утримати та перерахувати податок на репатріацію при виплаті такого боргу.

Слід враховувати той факт, що у разі невиконання вимог підпункту 141.4.2. НК України, контролюючі органи застосовують до резидента-боржника, який виплачує новому кредитору-резиденту борг і не утримує податок, заходи фінансової відповідальності.

Тому з цієї ситуації вбачається два виходи, а саме:

• сплатити податок на репатріацію, а потім повернути надміру сплачений податок;

• перед здійсненням виплати звернутися до юриста, який би правильно склав текст для отримання податкової консультації від контролюючого органу; отримати індивідуальну податкову консультацію, яка через вимоги статті 53 ПК України, звільняє від фінансової відповідальності. Тут далі можна діяти в залежності від результатів:

1. Якщо податкова консультація негативна, то за допомогою адвоката можна оскаржити її в суді та довести правоту своєї позиції. Такий шлях простіший для платника податків, оскільки на етапі отримання податкової консультації ніяких нарахувань з боку податкової немає, а тому ризики менші.

2. Якщо ж платник податків діяв необачно та вже отримав податкове повідомлення-рішення, то заперечуючи його в суді, на кін він ставить все.

Ми рекомендуємо саме варіант з податковою консультацією, адже процедура повернення надміру сплаченого податку на репатріацію є надзвичайно складною та витратною, тому краще подумати заздалегідь і убезпечити себе від зайвих витрат.

Якщо Ви не хочете витрачати особистий час на переговори з податковими органами – ми можемо запропонувати Вам юридичний супровід вирішення однієї проблеми або Вашої діяльності в цілому. У нашому штаті працюють як юристи – фахівці у податковому праві, так і бухгалтери, які подбають про те, щоб у податкової не виникало питань до Вашої діяльності

Хочете отримати консультацію та варіанти вирішення Вашої проблеми? Звертайтеся до нас! Ми допоможемо Вам організувати податкову консультацію та діяльність представництва в Україні.