Оформлення іноземної компанії на довірену особу: захист від подання звіту КІК в Україні

В останні роки українські закони почали вимагати від громадян, які контролюють іноземні компанії, подавати звіти про контрольовані іноземні компанії (КІК). Це призвело до підвищеного інтересу до різних схем, що дає змогу мінімізувати ризик потрапляння під податковий контроль.

Нещодавно до нас звернувся Клієнт, якому запропонували послугу оформлення іноземної компанії на довірену особу. Суть пропозиції полягала у реєстрації бізнесу на третю особу (номінального власника) з метою уникнути необхідності подавати звіт про контрольовану іноземну компанію (КІК) відповідно до українського законодавства.

Клієнт звернувся до нас за юридичною консультацією з питанням: наскільки це законно та які ризики можуть виникнути під час використання такої схеми. Зокрема, його цікавило, чи цей підхід дозволяє знизити податкове навантаження і одночасно зберегти контроль над активами. У цій статті ми розглянемо механізми, які застосовуються для реалізації подібних схем, їх переваги та недоліки, а також можливі правові наслідки для бенефіціара.

Цікаво: Податкове резидентство України та КІК: податкова оптимізація міжнародного бізнесу

Оформлення на довірену особу: суть механізму та базові переваги

Оформлення компанії на номінального власника передбачає, що формально власником бізнесу стає третя особа (фізична чи юридична), яка не пов'язана з реальним бенефіціаром безпосередньо. Такий підхід дозволяє юридично дистанціюватися від компанії та уникнути необхідності подання звітності про КВК, оскільки український громадянин фактично не є власником активів.

Нижче плюси та мінуси оформлення компанії на довірену особу:

1. Плюси:

• Відсутність зобов'язання подавати звітність про КІК, оскільки український громадянин формально не є контролюючою особою.
• Захист інформації про реальний бенефіціар, якщо реєстраційні дані компанії не вимагають розкриття довірчого власника.

2. Мінуси:

• Потенційні ризики втрати контролю над активом, якщо номінальний власник відмовиться від виконання своїх обов'язків чи вступить у конфлікт.
• Висока вартість послуг надійних довірених осіб, особливо якщо залучаються відомі та перевірені агенції.
• У деяких країнах можуть бути потрібні додаткові документи або реєстрація в реєстрі бенефіціарних власників, що частково розкриває інформацію про власника.

Щоб мінімізувати ці ризики, використовуються різні додаткові механізми, які ми розглянемо далі.

Цікаво: Як подати повідомлення про контрольовану іноземну компанію в Україні?

Опційний договір: механіка та особливості застосування

Опційний договір дає можливість реальному власнику компанії будь-якої миті «викупити» акції або частки у номінального власника за заздалегідь обумовленою ціною. Такий підхід дозволяє зберігати контроль за активом без необхідності офіційного володіння.

Говорячи юридичною мовою, опціонний договір є угодою, виходячи з якого виникає можливість односторонньої купівлі чи продажу об'єкта такої угоди (найчастіше йдеться про частку у компаніях) протягом або після певного періоду часу за наперед визначеною ціною.

Предметом опціонного договору щодо частки у статутному капіталі є відповідні частки у суспільстві з обмеженою відповідальністю. Залежно від характеру опціону розрізняють такі юридичні конструкції:

• Опціон "put" (опціон на продаж частки);
• Опціон "call" (опціон на купівлю частки);
• Опціон "buy-sell" (купівлі-продажу), що є комбінацією двох вищезгаданих конструкцій, гарантує, з одного боку, покупцеві можливість придбати певну кількість часток у продавця в майбутньому, а з іншого – гарантує продавцю продати певну кількість часток покупцю в майбутньому.

"Put" опціон передбачає, що одна із сторін (тримач опціону) може вимагати від іншої сторони (продавця опціону) купити у неї частку на певну дату та за встановленою ціною. У разі потреби можуть бути встановлені додаткові умови, за яких власник опціону має право на продаж (наприклад, досягнення певних фінансових показників або зміни у складі управління компанії).

При цьому ціна може бути фіксованою, прив'язаною до ринкової вартості або визначатись іншими способами (наприклад, на основі показників компанії).

Переваги для власника опціону (продавця) "Put":

• Можливість зафіксувати мінімальну ціну продажу та знизити ризик зміни вартості акцій.
• Гарантія можливого виходу з бізнесу на певних умовах.

Переваги для покупця опціону "Put":

• Можливість придбати акції компанії у визначений термін та за фіксованою ціною.
• Гнучкість у структурі капіталу та контроль за умовами викупу акцій.

Опціон "call" є антипод опціону "put". У даній конструкції саме власник опціону (покупець опціону) має право вимагати, щоб продавець опціону викупив у нього частку відповідно до умов опціонної угоди.

Переваги для власника опціону (покупця) "call":

• Можливість зафіксувати ціну купівлі акцій, що може бути вигідним при зростанні вартості компанії.
• Отримання контролю над акціями або частками компанії, якщо інші умови угоди будуть виконані.

Переваги для продавця опціону "call":

• Додатковий дохід у разі укладання договору з премією.
• Можливість залучити додаткового інвестора та структурувати поступовий вихід із компанії.

Враховуючи вищевикладене, можна підсумувати, що опціонні контракти використовуються швидше як інструмент фінансового інвестування з можливістю придбання часток через певний період суб'єктом господарювання, який не є фактичним власником часток, а не як інструмент, призначений для контролю активів компанії та рішень, пов'язаних із управлінням поточною діяльністю компанії. З огляду на те, що опціон не надає права власності до моменту його реалізації, опціон не надає управлінських прав у компанії, – опціон не надає бенефіціару контролю над управлінськими діями до моменту його реалізації.

А враховуючи той момент, що в багатьох країнах опціонний договір ще й не врегульований на рівні законодавства (наприклад, Польща, Італія, Чехія, Мексика), а підпадає під норми цивільного права і розглядається як частина договірних відносин, що регулюються Цивільним кодексом, - як результат, вони можуть вимагати особливого опрацювання умов забезпечення юридичної сили та захисту прав сторін.

Цікаво: Податкове резидентство України: як визначити податковий статус та уникнути подвійного оподаткування

Договір застави купівлі-продажу акцій: гарантія повернення володіння

Договір застави акцій передбачає, акції компанії, оформлені на номіналу, заставою передаються реальному бенефіціару. У разі конфліктної ситуації або невиконання зобов'язань довіреною особою реальний бенефіціар може скористатися правом застави для повернення контролю. Наприклад, у Польщі договір застави акцій (або часток) використовується як засіб забезпечення зобов'язань та контролю за активом до моменту остаточного переходу права власності.

Запорука акцій у Польщі не потребує обов'язкового нотаріального завірення для юридичної сили. Однак, якщо застава стосується акцій у приватній компанії (наприклад, sp. z o.o., що аналогічно до ТОВ), то нотаріальне засвідчення підписів сторін може знадобитися, щоб забезпечити юридичну силу договору. Це робиться для додаткового захисту інтересів бенефіціара та створення чітких доказів угоди.

Що стосується компаній типу sp. z o.o. та S.A. (Аналог акціонерного товариства), договір про заставу акцій повинен бути зафіксований у реєстрі акцій компанії. Це означає, що корпоративні документи компанії мають бути оновлені, щоб відобразити заставу, акціонерний реєстр повинен містити відмітку про те, що акції перебувають у заставі.

У Польщі діє Центральний реєстр бенефіціарних власників, і компанії зобов'язані розкривати інформацію про своїх кінцевих бенефіціарів. Однак договір застави акцій не тягне за собою обов'язкового розкриття інформації про бенефіціар застави в цьому реєстрі, оскільки застава сама по собі не є передачею права власності. Бенефіціар, як заставоутримувач, не стає власником акцій, а отже, він не підлягає реєстрації як бенефіціарний власник компанії.

У корпоративних документах та реєстрі акцій компанії робиться відмітка про заставу. Це обмежує права номінального власника на розпорядження акціями без повідомлення чи згоди бенефіціара. Однак така інформація, як правило, недоступна третім особам за межами компанії та призначена для внутрішнього обліку.

У разі порушення зобов'язань номінальним власником (наприклад, відмова від передачі акцій у разі настання умов) заставоутримувач має право стягнути предмет застави, тобто. отримати акції у власність. Для цього в договорі можуть бути передбачені положення, що дають змогу пряме вилучення акцій у разі невиконання зобов'язань.

Договір застави може включати положення, що забороняють номінальному власнику відчужувати акції без згоди заставоутримувача.

За наявності відповідних умов у договорі сторони можуть зареєструвати заставу у Державному реєстрі застав (Krajowy Rejestr Zastawów). Зареєстрована застава надає заставоутримувачу додаткові права, такі як право задоволення претензій за рахунок акцій у разі виконання заставного зобов'язання.

Як бачимо, договір застави акцій може бути чудовим варіантом для забезпечення контролю за активами компанії.

Попередній договір купівлі-продажу: основа зміни контролю

Попередній договір купівлі-продажу передбачає, що реальний бенефіціар та номінальний власник домовляються про можливість продажу акцій чи часток у майбутньому. Такий підхід допомагає юридично зафіксувати інтерес бенефіціара до активу, зберігаючи його право на майбутню купівлю.

На відміну від опціону, який надає лише право, але не зобов'язання для його власника, попередній договір зобов'язує обидві сторони укладати основну угоду. Це означає, що:

• Продавець юридично зобов'язаний завершити правочин у узгоджений термін.
• Покупець може через суд вимагати примусового виконання умов договору, якщо продавець відмовиться або намагатиметься уникнути виконання зобов'язань.

Якщо продавець, наприклад, номінальний власник, намагатиметься порушити договір і не передасть акції, попередній договір дозволяє покупцю (бенефіціару) вимагати примусового виконання зобов'язань. У Польщі, наприклад, такі договори можуть передбачати заходи, спрямовані на примусове виконання, що значно знижує ризик невиконання з боку продавця.

Попередній договір зазвичай включає чіткі та вичерпні умови угоди, такі як:

• Точний термін виконання зобов'язань.
• Ціна акцій та формула її розрахунку, що захищає покупця від змін вартості.
• Усі істотні умови та механізми захисту сторін, включаючи штрафні санкції, які можуть бути передбачені на випадок порушень.

Це мінімізує можливість виникнення непорозуміння чи суперечок у майбутньому. На відміну від опціону, який має потенційний характер (право, але не зобов'язання), попередній договір передбачає фіксовані умови та конкретні терміни.

У попередньому договорі купівлі-продажу можна передбачити заходи захисту для покупця, наприклад:

• Штрафні санкції за невиконання зобов'язань.
• Компенсації за збитки та втрачену вигоду.
• Право на судове провадження для отримання відшкодування, якщо продавець порушить умови договору.

Ці елементи створюють для покупця додаткові гарантії, яких зазвичай бракує стандартних опціонних договорах.

Попередній договір фіксує обов'язкові терміни виконання, що спрощує планування та забезпечує впевненість для покупця. Це особливо важливо у ситуаціях, де потрібне точне дотримання графіка, наприклад, для захисту від зміни ринкової вартості акцій. У опціонному договорі такі терміни найчастіше гнучкі і залежить від волі покупця, що робить його менш передбачуваним.

Попередній договір може включати умови, що обмежують дії номінального власника до завершення правочину. Наприклад:

• Номінальному власнику може бути заборонено передавати акції або обтяжувати їх третім особам без згоди бенефіціара.
• Договір може передбачати зобов'язання номінального власника виконувати всі дії, необхідні для передачі акцій, що обмежує його самостійні дії щодо розпорядження активом.

Опціон, зазвичай, не забезпечує такого контролю, оскільки акціями досі має номінал.

Трастові структури: збереження повної анонімності та конфіденційності

Траст - це юридична структура, в якій одна особа (сеттлор, або засновник трасту) передає активи на управління іншій особі (трасті, або довіреній особі), яка управляє цими активами на користь третіх осіб (бенефіціарів). Трастові структури широко використовуються для захисту активів, планування спадщини, мінімізації податків та збереження конфіденційності.

Важливою особливістю трастової структури і те, що сеттлор, передавши активи в траст, втрачає над ними формальний контроль. Трасті стає офіційним власником активів, хоча він повинен керувати ними виключно на користь бенефіціарів. Сеттлор не може втручатися в управління трастом, якщо це прямо не передбачено трастовим договором. Це означає, що:

• Сеттлор втрачає право розпоряджатися активами або приймати рішення щодо них.
• Формально активи більше не належать до сеттлора, що знижує ризики, пов'язані з претензіями кредиторів або податковими зобов'язаннями.

Трастові структури створюють високий рівень конфіденційності та захисту активів:

• Формально активи належать трасті, а не сеттлору, що захищає їх від претензій кредиторів або майнових суперечок, спрямованих на сеттлора.
• У ряді юрисдикцій трасти не вимагають публічного розкриття даних, що захищає бенефіціарів від розкриття інформації в публічних реєстрах.

Якщо правильно організувати траст, то сеттлор справді «відходить» від активів і вважатиметься контролером у рамках законодавства про КІК. Якщо ж організувати irrevocable discretionary trust, то такий траст дозволить взагалі нікому (ні сетлору, ні бенефіціарам) не розкриватися в рамках КІК.

Цікаво: Як вийти з податкового резидентства України?

Роль консультації юриста у захисті активів та бізнес-інтересів

Проведений аналіз дозволяє зробити висновок, що оформлення іноземної компанії на довірену особу — це один із ефективних методів захисту від подання звітності про КІК в Україні. Однак важливо пам'ятати, що вибір конкретного механізму залежить від юрисдикції та потребує комплексного підходу, включаючи консультації з юристами. Вибір між опціонним договором, договором застави, попереднім договором або трастом залежить від завдань, які переслідує бенефіціар, та від ступеня його готовності до витрат та юридичних труднощів.

Наша команда допомогла Клієнту оцінити законність та ризики запропонованої йому схеми, а також розробила оптимальну стратегію захисту його активів, що відповідає українському та міжнародному законодавству. Завдяки професійному підходу наші фахівці забезпечили Клієнту впевненість у збереженні його бізнесу та юридичної безпеки.

Якщо ви опинилися в схожій ситуації та хочете захистити свої активи, уникаючи податкових та юридичних ризиків, зв'яжіться з нами. Ми готові запропонувати вам індивідуальні рішення, які допоможуть досягти вашої мети без порушення законодавства.

Зверніться до наших спеціалістів, щоб отримати професійну консультацію та підібрати оптимальне рішення для вас!