Послуги по темі
даного матеріалу: Юридична консультація Абонентське обслуговування бізнесу Податкове право Юридична консультація онлайн

Marina Losenko
Lawyer

Не знаєте як отримати ліцензію? Я можу допомогти вам в цьому питанні!
Зателефонуйте нам:

+38 044 499 47 99

або натисніть:

Консультація юриста
Юридична компанія «Правова Допомога»Публікації нашої юридичної фірмиПрактика нашої компаніїРоялті або нематеріальний актив - як убезпечити себе від донарахувань з боку податкової?

Роялті або нематеріальний актив - як убезпечити себе від донарахувань з боку податкової?

Досить частими є податкові спори щодо віднесення до витрат платника податків роялті - плати за користування об’єктами інтелектуальної власності. Податківцями констатується, що платежі за використання об’єктів права інтелектуальної власності не підпадають під визначення поняття «роялті», яке міститься в пп. 14.1.229. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПК України), що означає неможливість віднесення таких платежів до складу витрат платника податків. І як наслідок – в акті перевірки платника податків встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток.

Така ситуація може бути знайома власникам IT-компаній, які виплачують роялті за користування програмним забезпеченням. В такому випадку належна обачність та, у разі вже наявної проблеми, швидка реакція може допомогти уникнути донарахувань, а отже і додаткових витрат.

Розглянемо приклади з практики наших юристів та шляхи виходу з ситуації.

Читайте також: Договірні відносини в IT-сфері

Суть справи: позиція органів податкової щодо роялті

Клієнт - ІТ-компанія, отримала право використання об’єкта інтелектуальної власності (програмного забезпечення) на умовах невиключної ліцензії, з метою використання такої програми в процесі надання інформаційних послуг іншим користувачам. 

На думку податківців, сума винагороди за використання права інтелектуальної власності не являється роялті, а має бути капіталізована та включена до складу вартості нематеріальних активів, що створюються компанією. Тобто компанія, яка отримала право на використання об’єкта інтелектуальної власності, в розумінні контролюючого органу, є кінцевим споживачем такого «блага», а тому роялті - не роялті, і на витрати відносити не можна.

Чи вірний такий підхід?

Такий підхід спростовується тим, що право використання об’єкта інтелектуальної власності не означає набуття такого об’єкта у власність, а тому в такої компанії є всі шанси відстояти свої інтереси в суді. 

Так, право використання твору (а комп’ютерна програма є саме твором) та право дозволяти використання твору - є майновими правами інтелектуальної власності, і правомочності щодо них конкретизовані законодавством (ст. 440 ЦК України, ст. 15 ЗУ «Про авторське право та суміжні права»).

У випадку ІТ-компанії, їй передаються невиключні права дозволяти використання об’єктів права інтелектуальної власності та права на їх використання (програмного забезпечення) виключно для цілей надання цього права кінцевим користувачам. 

Компанія не отримувала програмне забезпечення у власність, компанія отримала майнові права інтелектуальної власності, а саме: 

  • право на використання твору; 
  • виключне право дозволяти використання твору кінцевим споживачам.

Тобто, умовою для визначення природи платежу за отримання певного об'єкта інтелектуальної власності є наявність відповідних прав на такий об’єкт: 

  • авторське право на програмне забезпечення - належить особі розробнику програми або особі, яка отримала майнові права повністю чи частково на підставі ліцензійного договору;
  • право власності на матеріальний об'єкт, в якому втілена програма (примірник програми, відтворений на диску або іншому носії інформації) - належить кінцевому споживачеві.

Таким чином, платежі за використання авторського права на комп'ютерні програми, а не платежі за користування комп'ютерними програмами, визнаються податковим законодавством України як роялті.

Читайте також: Оподаткування в IT-сфері

Поради юриста щодо уникнення ситуації з донарахуванням за нематеріальний актив

Оскільки у вказаному випадку, ІТ-компанія отримала право використання права інтелектуальної власності - тобто не була кінцевим споживачем програмного забезпечення, то плата за ліцензійним договором являлася роялті, в розумінні підпункту 14.1.225. пункту 14.1. статті 14 Кодексу.

Тому, щоб уникнути донарахувань з боку контролюючих органів, рекомендуємо Вам наступне:

  1. У ліцензійному договорі чітко передбачати, які майнові права інтелектуальної власності будуть отримані в результаті укладення договору.
  2. У ліцензійному договорі максимально детально прописати розмір та порядок виплати роялті.
  3. Отримати індивідуальну податкову консультацію з питань практичного застосування положень податкового законодавства, яка в силу приписів статей 52, 53 ПК України, звільняє платника податків від фінансової відповідальності.

Якщо Ви бажаєте отримати інформацію щодо податкової оптимізації бізнес-процесів Вашої діяльності чи щодо окремих питань оподаткування - зателефонуйте нам. Ми знайдемо для Вас оптимальний варіант вирішення проблеми.

Написати автору лист

ВСЕ ЩЕ ЗАЛИШАЮТЬСЯ ЗАПИТАННЯ?

Може досить витрачати час та вже варто звернутися до професіоналів?

Дізнатися вартість

Пов'язана практика

ЗАДАТИ ПИТАННЯ ЮРИСТУ
Пов'язана практика Послуги по темі статті
0 800 210 915