Рішення Європейського суду з прав людини по чорнобильцям російською (переклад)

Наша компанія системно захищає права чорнобильців з 2010 року. Ми вирішили зробити якісний переклад важливого для українських чорнобильців рішення Європейського суду з прав людини, у справі "Цибулько та інші проти України".

 

Текст рішення українською мовою:
(переклад з англійської мови здійснено юристами ЮК "Правова допомога")


У справі Цибулько та інші проти України

Європейський суд з прав людини (П'ята Секція), засідаючи в особі Комітету, у складі: Бостьян М. Зупанчіча - Президент,
Енн Пауер - Форде,
Хелен Йадерблом - судді,
та Стівена Філіпса - Заступник Секретаря Секції,
Провівши закрите засіданні 11 червня 2013 року,
Виносить таке рішення, яке було прийнято в той же день:


ПРОЦЕС

1. Дана справа була ініційована 250 скаргами проти України, поданими до суду відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі - «Конвенція») українськими громадянами, чиї дані вказані в поданій таблиці (далі - «заявники»).
2. Заявник пані Яніна Гаврилівна Верховська померла (заява №. 4684 / 12). Її дочка, пані Людмила Олексіївна Поджирова, заявила про бажання підтримувати скаргу від її імені.
3. Уряд (далі - Уряд) представлено його уповноваженим - паном Назаром Кульчицьким.
4. Згадані вище скарги були доведені до відома Уряду України 25 жовтня 2012 року.


ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. У дати, позначені в доданих таблицях, національні суди винесли рішення, відповідно до яких заявники отримали право на різні грошові суми або певні дії на їх користь. Дані рішення вступили в законну силу. Однак заявники не могли отримати виконання рішень в належний строк.
6. Деякі заявники також надали матеріали, щодо фактичних і юридичних питань / обставин, які не відносяться до невиконання вищезазначених питань.


ЗАКОНОДАВСТВО

I. ОБ'ЄДНАННЯ СКАРГ

7. З огляду на схожість скарг з точки зору ключових правових питань, які зачіпаються, Суд оголошує доцільним об'єднати їх.

II. СТАТУС ЗАЯВНИКА ( Заява № 4684 /12)

8. Суд вважає, що дочка заявника у скарзі № 4684 /12 (див. вище пункт 2) має правоздатність продовжувати процедури замість заявника (див., серед інших джерел, Миронов проти України, №. 19916 /04, § 12, 14 грудня 2006 року).

III. ПРИЙНЯТНІСТЬ СКАРГ ЗАЯВНИКІВА У СКАРГАХ № 12952 /12 та 20248 /12

9. У скарзі № 12952 /12 заявник скаржився на неможливість забезпечити виконання рішення від 19 травня 2011 року. Однак, як показують доводи сторін, рішення суду було повністю виконане 23 серпня 2011 року. Таким чином, рішення з даного питання було повністю виконано всього протягом чотирьохмісячного періоду.
10. У скарзі № 20248 /12 заявник скаржився на невиконання рішення від 11 серпня 2010 року. Хоча воно було скасовано 1 жовтня 2012 Вищим адміністративним Судом. Таким чином, рішення з питання залишалося невиконаним тільки протягом дев'ятимісячного періоду.
11. Суд вважає, що вищевказані періоди невиконання не порушують права заявників на доступ до правосуддя (див., серед багатьох інших джерел, Савчур проти України (рішення), № 20338/03 від 8 липня 2008 року; Андрієнко та інші проти України (рішення), № 22312 /03 від 19 червня 2007 року; Збаранська проти України (рішення), № 43496 /02 від 11 жовтня 2005 року). Суд вважає, що заяви, прикріплені в Додатку 1, повинні бути визнані неприйнятними у відповідності зі Статтею 35 § 3 ( а ) Конвенції.

IV. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТЕЙ 6 ТА 13 КОНВЕНЦІЇ І СТАТТІ 1 ПРОТОКОЛУ № 1

12. Заявники скаржилися на тривале невиконання рішень прийнятих на їх користь, а також на відсутність ефективних засобів юридичного захисту щодо цих скарг. Вони, прямо або по суті, посилалися на статті 6 § 1 та 13 Конвенції та статтю 1 Протоколу № 1.
13. Уряд стверджував щодо багатьох скарг, що ніякого порушення прав заявників не було. Він відзначав, що Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14 червня 2011 року та Постанова Кабінету Міністрів № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», знизили суми, що виділяються з державного бюджету для виконання судових рішень з присудження соціальних виплат заявникам і що права заявників за відповідним законодавству були відповідно зменшені. Він вважав, що скарги заявників були неприйнятними як явно необґрунтовані.
14. Суд зазначає, що рішення з питання є остаточними і підлягають виконанню і не виконаними державою протягом тривалого періоду часу, за що державні органи залишаються відповідальними. Законодавство з розподілу бюджетних коштів не впливає на це положення. Більше того, Суд нагадує про свою постійну судову практику, яка визначає, що нездатність держави виконувати обов'язкові до застосування рішення через відсутність бюджетних коштів, не може служити виправданням невиконання (див. Войтенко проти України, № 18966 /02, § 55 від 29 червня 2004 р.). Тому він відхиляє заперечення Уряду щодо прийнятності низки скарг з Додатка 2 і зазначає, що вищевказані скарги не є явно необґрунтованими у визначенні статті 35 § 3 (а) Конвенції. Він також зазначає, що вони не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Тому вони повинні бути визнані прийнятними.
15. Беручи до уваги свою надійно сформовану судову практику з даного питання (див. Юрій Миколайович Іванов проти України, №. 40450 /04, § § 56-58 і 66-70 від 15 жовтня 2009 р.) Суд оголошує, що мало місце порушення статті 6 § 1 Конвенції та статті 1 Протоколу № 1 у зв'язку з тривалим невиконанням рішення на користь заявників. Він також вважає, що мало місце порушення статті 13 Конвенції у тому, що заявники не мали ефективних засобів правового захисту для відшкодування збитку, створеного такими невиконанням.

V. ІНШІ ЗАЯВЛЕНІ ПОРУШЕННЯ КОНВЕНЦІЇ

16. Деякі заявники виклали ряд інших скарг відповідно до Конвенції, які Суд уважно вивчив. У світлі всіх матеріалів, в його розпорядженні, і наскільки заявлені у скаргах питання знаходяться в межах його компетенції, Суд оголошує, що вони не містять ознак порушення прав і свобод, викладених у Конвенції або його Протоколах.
17. Отже, ці скарги є явно необгрунтованими і мають бути відхилені відповідно до статті 35 § § 3 (а) і 4 Конвенції.

VI. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

18. Стаття 41 Конвенції передбачає:"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування цього порушення, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію ".
19. У цій справі, Суд вважає розумним і справедливим (див. Кононова та інші проти України [Комітет], № 11770 /03 і 89 інших скарг, § 24 від 6 червня 2013 року) присудити 2000 євро (EUR) кожному із заявників, згаданих у додатку 2. Ці суми призначені для покриття будь-якої матеріальної та моральної шкоди, а також витрат.
20. Суд вважає, що держава - відповідач має таким, що залишається невиконаним зобов'язання виконати рішення, які залишаються обов'язковими до виконання.
21.Суд вважає підходящим, що процентна ставка пені має бути заснована на граничній ставці за позиками Європейського центрального банку, до якої слід додати три відсотки.

НА ПІДСТАВІ ВИКЛАДЕНОГО СУД ОДНОГОЛОСНО

1. Вирішує об'єднати скарги, прикріплені в Додатку 1 і оголосити їх неприйнятними;

2. Вирішує об'єднати скарги, прикріплені у Додатку 2;

3. Оголошує прийнятними скарги заявників, перераховані в Додатку 2 згідно статті 6 § 1 Конвенції та статті 13 Конвенції та статті 1 Протоколу № 1 про тривале невиконання рішень винесених на їх користь і про нестачу ефективних національних засобів правового захисту щодо цих скарг, і оголошує неприйнятною решту скарг;

4. Постановляє, що мало місце порушення статті 6 § 1 Конвенції та статті 1 Протоколу № 1;

5. Постановляє, що мало місце порушення статті 13 Конвенції;

6. Постановляє,
(а) що протягом трьох місяців держава - відповідач зобов'язана забезпечити виконання національних рішень на користь заявників, які залишаються здійснимими, і зобов'язана виплатити 2000 євро (дві тисячі євро ) кожному заявнику або його законному представнику за скаргою, позначеним у Додатку 2, в якості компенсації матеріальної та моральної шкоди, а також витрат, плюс будь-який податок, який може бути утриманий з заявників на зазначені суми, які повинні бути конвертовані в національну валюту за курсом, що діє на день виплати;
(б) що після закінчення вищезазначених трьох місяців до моменту виплати прості відсотки підлягають сплаті на вищевказані суми в розмірі, що дорівнює граничній кредитній ставці Європейського центрального банку протягом періоду несплати, плюс три відсотки.

Складено англійською мовою, і доведено до відома у письмовій формі 20 червня 2013, відповідно до правила 77 § § 2 і 3 Регламенту Суду.
Стівен Філліпс - Заступник Секретаря
Бостьян М. Зупанчіч - Президент


Про послуги з захисту прав в Європейському суді з прав людини - читати тут.
Про проект з захисту прав чорнобильців - читати тут.

Більше 150 наших скарг вже прийнято Европейським судом з прав людини  2.