Ліцензування нетрадиційної медицини

Нетрадиційна медицина в Україні є самостійною сферою лікувальної справи. Багато клінік поряд з традиційними формами оздоровлення пацієнтів використовують методи народної медицини. Існує безліч альтернативних методів лікування, які потребують ретельного контролю з боку держави. Саме тому, документальне забезпечення діяльності у сфері нетрадиційної медицини є досить складним юридичним питанням.

Відповідно до Основ законодавства України про охорону здоров'я №2801-XII від 19.11.1992 р, народна медицина (цілительство) - методи оздоровлення, профілактики, діагностики та лікування, що ґрунтуються на досвіді багатьох поколінь людей, усталені в народних традиціях і не потребують державної реєстрації. Таким чином, законодавець визначив поняття «народної медицини», а термін «нетрадиційна медицина» опинився поза правовим полем. Українські нормативно-правові акти не містять переліку методик, які відносяться до народної чи нетрадиційної медицини. При цьому, в Номенклатурі медичних спеціальностей, затвердженій наказом МОЗ України № 359 від 19.12.1997 р, наявний напрям «Народна і нетрадиційна медицина». Фактично, відбулося переплетення даних термінів і найчастіше цілительство є об'єднуючим поняттям нетрадиційних форм лікування. Наприклад, гомеопатія вищевказаною номенклатурою не визначена як медична спеціальність, а тому може розглядатися як метод нетрадиційної медицини. Щоб визначити чи відноситься використовуваний метод лікування до цілительства, необхідно направити запит до Міністерства охорони здоров'я. Важливий момент: послуги окультно-магічного характеру та вчинення релігійних обрядів до народної медицини не відносяться.

Можна виділити дві ситуації, пов'язані з використанням у практичній діяльності нетрадиційних методів лікування.

- Відсутність у особи, практикуючої цілительство, медичної освіти;

- Наявність медичної освіти у фахівця, який застосовує нетрадиційні форми лікування.

У разі, якщо особа, що займається народною медициною не має медичної освіти, необхідно керуватися Постановою КМУ від 03.12.2012 р № 1145 «Про затвердження порядку видачі та анулювання спеціального дозволу на заняття народною медициною (цілительством) та Наказом МОЗ України № 822 від 23.09 .2013 р, яким затверджено Порядок видачі атестаційно-експертного висновку, що підтверджує наявність у особи цілительських здібностей». Підставою для заняття народною медициною у особи без медичної освіти буде спеціальний дозвіл, який видається Міністерством охорони здоров'я України на підставі атестаційно-експертного висновку. Даний дозвіл не дає право займатися медичною практикою і не замінює відповідну ліцензію. Відповідно, якщо в штаті фірми є особа з дозволом на заняття народною медициною, для надання послуг у сфері традиційних методів лікування потрібна ліцензія на медичну практику.

Можлива ситуація, коли особа з медичною освітою надає послуги в сфері нетрадиційної медицини. В цьому випадку, вона повинна мати відповідну кваліфікацію та ліцензію МОЗ України на медичну практику. Кваліфікація в сфері народної медицини підтверджується документами Міністерства охорони здоров'я (наприклад, сертифікат лікаря-спеціаліста за спеціальністю «Народна і нетрадиційна медицина»). Якщо такий фахівець працює в закладі, який має ліцензію МОЗ України, то індивідуальна ліцензія на медичну практику не потрібна.