Ліцензування нетрадиційної медицини

Нетрадиційна медицина в Україні є самостійною сферою лікувальної справи. Багато клінік поряд з традиційними формами оздоровлення пацієнтів використовують методи народної медицини. Існує безліч альтернативних методів лікування, які потребують ретельного контролю з боку держави. Саме тому, документальне забезпечення діяльності у сфері нетрадиційної медицини є досить складним юридичним питанням.

Відповідно до Основ законодавства України про охорону здоров'я №2801-XII від 19.11.1992 р, народна медицина (цілительство) - методи оздоровлення, профілактики, діагностики та лікування, що ґрунтуються на досвіді багатьох поколінь людей, усталені в народних традиціях і не потребують державної реєстрації. Таким чином, законодавець визначив поняття «народної медицини», а термін «нетрадиційна медицина» опинився поза правовим полем. Українські нормативно-правові акти не містять переліку методик, які відносяться до народної чи нетрадиційної медицини. При цьому, в Номенклатурі медичних спеціальностей, затвердженій наказом МОЗ України № 359 від 19.12.1997 р, наявний напрям «Народна і нетрадиційна медицина». Фактично, відбулося переплетення даних термінів і найчастіше цілительство є об'єднуючим поняттям нетрадиційних форм лікування. Наприклад, гомеопатія вищевказаною номенклатурою не визначена як медична спеціальність, а тому може розглядатися як метод нетрадиційної медицини. Щоб визначити чи відноситься використовуваний метод лікування до цілительства, необхідно направити запит до Міністерства охорони здоров'я. Важливий момент: послуги окультно-магічного характеру та вчинення релігійних обрядів до народної медицини не відносяться.

Можна виділити дві ситуації, пов'язані з використанням у практичній діяльності нетрадиційних методів лікування.

- Відсутність у особи, практикуючої цілительство, медичної освіти;

- Наявність медичної освіти у фахівця, який застосовує нетрадиційні форми лікування.

У разі, якщо особа, що займається народною медициною не має медичної освіти, необхідно керуватися Постановою КМУ від 03.12.2012 р № 1145 «Про затвердження порядку видачі та анулювання спеціального дозволу на заняття народною медициною (цілительством) та Наказом МОЗ України № 822 від 23.09 .2013 р, яким затверджено Порядок видачі атестаційно-експертного висновку, що підтверджує наявність у особи цілительських здібностей». Підставою для заняття народною медициною у особи без медичної освіти буде спеціальний дозвіл, який видається Міністерством охорони здоров'я України на підставі атестаційно-експертного висновку. Даний дозвіл не дає право займатися медичною практикою і не замінює відповідну ліцензію. Відповідно, якщо в штаті фірми є особа з дозволом на заняття народною медициною, для надання послуг у сфері традиційних методів лікування потрібна ліцензія на медичну практику.

Можлива ситуація, коли особа з медичною освітою надає послуги в сфері нетрадиційної медицини. В цьому випадку, вона повинна мати відповідну кваліфікацію та ліцензію МОЗ України на медичну практику. Кваліфікація в сфері народної медицини підтверджується документами Міністерства охорони здоров'я (наприклад, сертифікат лікаря-спеціаліста за спеціальністю «Народна і нетрадиційна медицина»). Якщо такий фахівець працює в закладі, який має ліцензію МОЗ України, то індивідуальна ліцензія на медичну практику не потрібна.

Написати автору лист

Все ще залишаються запитання?

Може досить витрачати час та вже варто звернутися до професіоналів?

Дізнатися вартість


Пов'язана практика

ЗАДАТИ ПИТАННЯ ЮРИСТУ
Дод. меню
Пов'язана практика Послуги по темі статті