ГоловнаПублікації нашої юридичної фірмиКоментарі законодавстваВідмінності між цивільно-правовим та трудовим договорами

Відмінності між цивільно-правовим та трудовим договорами

Наприкінці 2016 року був прийнятий Закон України №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було внесено зміни, зокрема, до Кодексу законів про працю України. Змінами у трудовому законодавстві встановлено великі розміри штрафів за недотримання норм КЗпП України. Серед порушень, які можуть стати підставою для застосування штрафних санкцій, значиться оформлення правовідносин з працівником за цивільно-правовим договором, а не трудовим. Оскільки в Україні з метою зменшення розміру податків поширена практика укладення саме цивільно-правових договорів, то спостерігається тенденція збільшення звернень до нашої компанії за юридичною допомогою щодо розмежування цивільно-правових та трудових договорів.

Одним із найбільш оптимальних варіантів цивільно-правових договорів для вищевказаних цілей є договір підряду або договір про надання послуг. Пояснюється це тим, що такі договори згідно з нормами Цивільного кодексу України є подібними за змістом до трудових угод, проте не однаковими.

Спробуємо з’ясувати, які ж відмінності існують між договором підряду та трудовим договором. У цьому питанні нам допоможуть такі нормативно-правові акти: Цивільний кодекс України, Кодекс законів про працю, Закон України «Про оплату праці», Лист Міністерства праці та соціальної політики України № 06/2-4/42 від 11.03.2002 та № 06/1-4/200 від 26.12.2003, Лист Державної податкової адміністрації України № 7346/5/17-0716 від 22.06.2009р. та судова практика.

По-перше, головна відмінність таких договорів полягає у предметі. У цивільно-правовому договорі роботодавця має цікавити результат, отриманий внаслідок проведених робіт. Щодо трудових договорів, то предметом виступатиме саме процес трудової діяльності працівника, тобто у цьому випадку роботодавця цікавитиме, як організовується трудовий процес на підприємстві (посадові обов’язки, початок та закінчення робочого дня, тривалість перерви, надання щорічної відпустки тощо).

Підтвердження цьому знаходимо у нормах Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю. Частина 1 статті 837 ЦКУ передбачає, що за договором підряду виконавець робіт повинен передати готовий результат робіт, а замовник має його оплатити. У частині 1 статті 21 КЗпП зазначено, що предметом трудового договору є обов’язок працівника виконувати роботу, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, і зобов’язання роботодавця виплачувати заробітну плату і забезпечувати необхідні умови праці.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітною платою є винагорода працівнику за виконану ним роботу відповідно до встановлених норм праці. Також у даному нормативно-правовому акті зазначено, що така плата складається з основної частини (оплата виконаної роботи, обумовленої трудовим договором) та додаткової частини (наприклад, виконана робота понад встановлені норми або додаткова винагорода за складні умови праці). Заробітна плата є гарантією, встановленою державою, адже остання закріплює мінімальний розмір оплати праці за виконану роботу (ст.3 ЗУ «Про оплату праці»).

Винагорода за договором підряду не регулюється законодавчо і, відповідно, встановлюється за погодженням сторін.

Таким чином, предметом цивільно-правового договору не можуть бути строкові відносини, спрямовані на виконання певної роботи у визначені періоди часу. Необхідно зазначати конкретний результат роботи та зобов’язання його оплатити.

По-друге, договір підряду та трудовий договір відрізняються строком його дії.

Згідно з ст. 846 ЦК України договір підряду може бути строковим або безстроковим, але в цьому разі замовник має право вимагати його виконання у розумні терміни. Стаття 23 КЗпП також встановлює те, що трудовий договір може бути як строковим, так і безстроковим.

Проте, після аналізу судової практики знайшлося декілька аргументів, які діють не на користь безстрокового договору підряду. Так, наприклад, Солом’янський районний суд м. Києва у своєму рішенні від 13.10.2011 року №2-4305 відмовив у задоволенні позову про визнання договору трудовим, оскільки одним з доказів на користь цивільно-правового характеру відносин були встановлені кінцеві терміни виконання робіт. Саме тому слід зазначити зокрема кінцеві терміни виконання робіт; не варто допускати особу до виконання робіт чи надання послуг після закінчення терміну дії договору підряду – краще відразу укласти новий цивільно-правовий договір.

Ще однією умовою, яку бажано не вказувати у цивільно-правовому договорі, є проміжки часу, коли підрядник зобов’язаний виконувати роботи. Така ситуація може виникнути, наприклад, якщо доступ до підприємства є обмеженим у певний час. У цьому разі треба прописати, що підрядник зобов’язується виконати роботи протягом певного терміну (кілька днів, місяців).

По-третє, суттєво різняться підходи до оплати за договором підряду та трудовою угодою. У випадку укладення цивільно-правового договору ціну краще визначати у вигляді плати за певні розміри чи обсяги. Наприклад, грн за кожен гектар або грн за одну певну річ. Згідно з ст. 843 ЦКУ сторонам дозволено визначати ціну робіт різними способами у самому договорі. Ціна включає відшкодування витрат та власне оплату роботи.

Трудовому договору не притаманний такий спосіб оплати праці – повинно бути вказано розмір заробітної плати. Стаття 6 ЗУ «Про оплату праці» передбачає конкретні способи розрахунку оплати праці (тарифні сітки, посадові оклади).

Судова практика свідчить про необхідність визначення оплати праці за договором підряду у вищезгаданий спосіб. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй ухвалі від 29.10.2014 року по справі №6-29652св14 відмовив у задоволенні скарги про визнання договору трудовим, оскільки одним з доказів на користь цивільно-правового характеру відносин було те, що оплата праці здійснювалася на рівні 10грн. за кожен гектар зібраного врожаю, а це притаманно саме договору підряду.

Ще одною рисою, притаманною саме цивільно-правовим договорам, є те, що виконані роботи за договором підряду здаються за актами. У трудовому законодавстві не міститься положень про підписання актів здачі-прийому, і сторони не підписують такий документ.

Підписані після закінчення роботи чи надання послуг акти здавання-приймання робіт чи послуг можуть бути підставою для їх оплати. Це теж буде вагомим аргументом укладення саме цивільно-правового договору, а не трудового.

Ще однією відмінністю договорів є те, що роботи чи послуги за договором підряду виконуються на власний ризик (ч.1 ст. 837 ЦК України), а за трудовим договором працівник виконує функції, які передбачені його посадою та гарантовано отримує заробітну плату (ч. 1 ст.21 КЗпП України). Виконання робіт на власний ризик означає, що у випадку, якщо підрядник надасть неякісно свої послуги, то він самостійно усуватиме недоліки і не матиме права на оплату. За трудовим договором невиплати заробітної плати неможлива – це кримінальний злочин.

Розмежування трудового та цивільно-правового договору в судовій практиці має й інші суттєві особливості, тому, для отримання повної впевненості в правильності оформлення відносин із працівником та уникнення значних фінансових втрат, радимо звертатися по професійну допомогу.

Написати автору лист

Все ще залишаються запитання?

Може досить витрачати час та вже варто звернутися до професіоналів?

Дізнатися вартість


Пов'язана практика

ЗАДАТИ ПИТАННЯ ЮРИСТУ
Дод. меню
Пов'язана практика Послуги по темі статті