Податок на нерухомість: зміна понять призведе до збільшення суми податку

Юрист ЮК «Правова допомога» Андрій Бузинний надав Юридичній газеті коментар щодо змін у регулюванні податку на нерухомість, а саме стосовно визначення бази оподаткування.

ТЕЗА ДЛЯ КОМЕНТУВАННЯ:

Серед іншого, одним із нововведень Податкового кодексу у 2013 році стане податок на нерухомість. При цьому, на думку фахівців, база оподаткування в даному випадку (жила площа) виглядає достатньо спірною. Яка Ваша думка з цього приводу?

КОМЕНТАР:

«Введення податку на нерухомість в цілому не можна назвати популярним кроком. Не даремно набрання чинності статтею 265 Податкового кодексу двічі відкладалось. Та з 1 січня 2013 року податковий тягар для власників квадратних метрів все ж став реальністю. Якщо про те, що введення даного податку стало черговою констатацією фіскальних зазіхань держави сказано вже немало, то іншу проблему, яка несподівано загострилась з його введенням, поки що не так активно обговорюють.

А полягає вона в тому, що базою оподаткування було визначено житлову площу, єдиної (або хоча б прийнятної) дефініції якої законодавство України не містить. Це зайвий раз вказало на необхідність вдосконалення житлового законодавства та вкотре вказало на застарілість Житлового кодексу.

Вирішити проблему можна кількома шляхами. Перший запропонував Мінфін, на сайті якого вже винесено на обговорення законопроект про заміну в тексті ст. 265 слів «житлова площа» на «загальна площа». Таким кроком законодавець може «вбити двох зайців»: по-перше, поняття «загальна площа» можна відшукати в законодавстві, а по-друге, це очевидно призведе до збільшення суми податку.

Іншим варіантом може бути оновлення безпосередньо житлового законодавства. Варто зазначити, що законопроект, який врегулював би це питання, вже навіть направлявся на підпис Президенту (№ 8203 від 04.03.2011 р.), проте невдовзі був відхилений. В цьому ракурсі, мабуть, не варто ставити питання про прийняття нового Житлового кодексу: «квартирне питання» ще буде тривалий час ходити кулуарами парламенту.

Останнім (на сьогодні – єдиним можливим) варіантом розвитку подій є застосування того, законодавства, яке є. В такому випадку, податківці, скоріш за все, візьмуть за основу найбільш уживаний варіант тлумачення «житлової площі» - як сумарну площу жилих кімнат квартири.

Питання виникнуть тоді, коли будуть визначатись жилі кімнати. Адже  чи можна вважати жилою кімнатою, наприклад, тренажерний зал чи басейн? Такі думки виникають після аналізу термінології, що міститься в Додатку В Державних будівельних норм України «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення» ДБН В.2.2-15-2005 (саме вказаними ДБН у листі від 01.12.2006 рекомендує керуватись Мінбудархітектури при визначенні термінів житлових та нежитлових приміщень).

Так, під «житловим приміщенням» розуміється опалюване приміщення, розташоване у надземному поверсі, призначене для цілорічного проживання і яке відповідає санітарно-епідеміологічним вимогам щодо мікроклімату і повітряного середовища, природного освітлення, допустимих рівнів нормованих параметрів відносно шуму, вібрації, ультразвуку та інфразвуку, електричних та електромагнітних полів та іонізуючого випромінювання. А якщо приміщення на опалюване чи знаходиться в підземному поверсі то «житловим» його назвати не можна?! Отож і податок з нього не повинен сплачуватись.

В свою чергу з «загальною площею» легше, адже є принаймні окреме визначення даного поняття – це сумарна площа житлових і підсобних приміщень (ванна, вбиральня, душова, приміщення для прання, кухня, комора, передпокій, внутрішньоквартирний хол, коридор тощо) з урахуванням лоджій, балконів, веранд і терас. Хоча й в такому випадку питання визначення статусу «спеціалізованих» приміщень (для спорту, розваг тощо) залишається відкритим.

Проте, все ж варіант із заміною жилої площі на загальну у тексті статті 265 Податкового кодексу  вбачається найбільш імовірним.»

Коментар був опублікований в № 7 "Юридичної газети" від 12.02.2013.