Реклама в медичній сфері: судова практика

Юрист нашої компанії Андрій Бузинний підготував матеріал для газети «Новини медицини і фармації» про судову практику вирішення спорів, пов'язаних з рекламою в медичній сфері.

Матеріал доступний на сайті газети під назвою "Работа над чужими ошибками" за посиланням - http://novosti.mif-ua.com/archive/issue-31853/article-31879/.

Повний текст матеріалу (оригінал був опублікований російською):

"Липень ознаменувався буквально революційними змінами в сфері реклами лікарських засобів і медичних виробів (далі - ЛЗ). Зокрема, зміни до ст. 26 Закону України «Про лікарські засоби» чітко визначили, що відтепер дозволяється рекламувати лише ті ЛЗ, які відпускаються без рецепта і які не внесені до Переліку заборонених до рекламування ЛЗ. Більш того, інформація про «рекламоздатність» ЛЗ буде вноситися і в Держреєстр лікарських засобів при реєстрації (перереєстрації) ЛЗ. А до кінця місяця МОЗ уже затвердив критерії, за якими буде визначатися, чи дозволено запускати «двигун торгівлі» до конкретного ЛЗ.

У разі якщо лікарський засіб не підпадає під рекламну заборону, вимоги до його рекламування і раніше встановлюються Законом України «Про рекламу». Принаймні, до введення повної заборони на рекламу ЛЗ (окрім реклами в спецвиданнях) - а такий законопроект № 10563 також зареєстровано у парламенті. Правда, перспективи прийняття такого закону досить туманні, адже кілька попередніх аналогічних спроб були безрезультатними. У зв'язку з цим не зайвим буде проаналізувати новітню судову практику вирішення спорів, що виникають у даній сфері. Учасником більшості спорів є органи Держпотребінспекціі, рішення яких оскаржуються суб'єктами господарювання.

Серед іншого лікувально-профілактичні установи зацікавить справа № 26038/10/9104, в якому на ЛПУ було накладено штраф за використання у своїй рекламі зображення лікаря. Територіальний підрозділ Госпотребінспекціі вбачає в цьому порушення заборони на використання в рекламі ЛЗ зображень лікарів або осіб, зовнішній вигляд яких імітує вигляд лікарів (ч. 7 ст. 21 Закону «Про рекламу»).

Однак в судовому порядку представникам ЛПУ вдалося довести свою правоту. Як зазначив суд апеляційної інстанції, текстова частина спірної реклами не містить визначень методів профілактики, діагностики чи реабілітації, а лише узагальнює види діяльності ЛПУ. Таким чином, вся реклама націлена на інформування потенційного споживача про конкурентні переваги самої клініки без вказівки на якісь методи лікування. Виходячи з цього, суд прийшов до висновку, що використання зображення лікаря в рекламі клініки не є порушенням ч. 7 ст. 21 Закону «Про рекламу», оскільки реклама не містить інформації про медтехніки або ЛС.

Не менш цікавими і навіть більш корисними є висновки адміністративного суду по справі № 2а-3647/12/0170/12 (постанова від 05.07.2012). Суб'єкта господарювання викрили в поширенні реклами без дотримання вимоги про розміщення попередження «Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров'я» (ч. 4 ст. 21 Закону «Про рекламу»). Проти самого поширення ніхто не заперечував, однак свою позицію суб'єкт господарювання (позивач у справі) підкріплював тим, що даний рекламний матеріал був виготовлений для міжнародної науково-практичної конференції лікарів (спеціалізований захід), а тому вимоги ст. 21 Закону «Про рекламу» на таке рекламування не поширюються.

Правда, підтримки суду позивач не знайшов. Служителі Феміди вказали на те, що після проведення спеціалізованого заходу розповсюджувач реклами повинен був подбати про утилізацію рекламної продукції або як мінімум не допустити можливості її подальшого поширення. В іншому випадку розміщення такої рекламної продукції навіть у тому ж приміщенні, в якому проводилася конференція, вважатиметься рекламою. При цьому суд зазначив, що текст реклами цілком орієнтований на споживача (не є специфічним), тому вона повинна відповідати всім вимогам ст. 21 Закону «Про рекламу».

Ще одне свіже судове рішення по справі № 2а/1270/1011/2012 (датоване 6 квітня 2012) цікаве в першу чергу не змістом реклами, а процедурою притягнення до відповідальності порушників законодавства про рекламу. Так, підрозділом Держпотребінспекціі було виявлено порушення законодавства про рекламу, після чого суб'єкту господарювання було запропоновано дати пояснення та повідомити вартість реклами (для розрахунку штрафних санкцій). Розповсюджувач реклами, не погоджуючись з тим, що допустив порушення, відмовився також надавати інформацію про вартість реклами. У зв'язку з цим на нього було накладено штраф за неподання такої інформації.

Суд, у свою чергу, вказав, що контролюючий орган не може розглядати питання про накладення штрафу за неподання інформації про вартість реклами окремо від самої справи про законність реклами. Оскільки згідно з п. 18 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу така справа повинна завершуватися ухваленням рішення про винність порушника або про відсутність ознак порушення законодавства про рекламу, то без такого рішення по суті не можна вирішувати питання про накладення штрафу за ненадання інформації.

Аналіз новітньої судової практики в сфері реклами лікарських засобів в цілому свідчить про позитивні тенденції в захисті прав господарюючих суб'єктів. Суди в основному предметно розбираються в суті спору, що якісно відрізняє подібні суперечки від, наприклад, спорів з податковою або митницею, де превалює інтерес наповнення держскарбниці. Самим же розповсюджувачам (замовникам) реклами необхідно моніторити не тільки зміни правого регулювання даної сфери, але і нюанси правозастосування, які найкраще простежуються через призму судових рішень."

Аналіз рекламних матеріалів на предмет їх відповідності законодавства є окремою послугою нашої компанії.


Вартість можна дізнатися тут.