Які податки потрібно буде сплачувати при переїзді громадян України до Британії, Італії, Швейцарії, Грузії та інших країн?

Раніше ми писали про те, які податкові ризики несуть ті громадяни України, які виїхали на Кіпр чи Польщу, продовжуючи при цьому свою діяльність в Україні. Сьогодні ми більш детально розберемося, які особливі правила щодо встановлення “податкового резидентства” діють у країнах, які зараз користуються найбільшою популярністю серед українців.

За якими ознаками ви стаєте податковим резидентом тієї чи іншої країни

У більшості країн є класичний підхід щодо визначення “податкового резидентства”, дуже схожий на той, який діє і в Україні. Зокрема, окрім стандартного тесту на кількість перебування днів у країні (понад 183 днів), може застосовуватись додатково:

• тест на наявність центру життєвих та економічних інтересів (це економічні, соціальні, культурні, політичні та інші зв'язки із країною);

• тест на наявність постійного місця проживання. Такий підхід діє в Італії, Болгарії, Польщі, Угорщині, Литві, Словаччині, Румунії, Чехії.

На відміну від класичного підходу, у деяких інших країнах такий критерій, як “центр життєвих інтересів”, може не застосовуватися. Натомість застосовується тест на 183 дні проживання на рік, а також тест на наявність “постійного місця проживання” (його ще можуть називати доміцилем). У цьому контексті важливо розібратися, що є “постійним місцем проживання”. Так, зокрема, чи є орендована квартира “місцем постійного проживання” людини, залежатиме від того, чи вважає людина цю квартиру “своїм домом”: чи перевозить вона туди всі свої речі, чи впорядковує там побут, при цьому береться до уваги, як багато часу на рік вона проводить у цьому “своєму домі” (на відміну від інших місць, де також може перебувати). Такий підхід застосовується у таких країнах, як Німеччина, Туреччина, Португалія, Молдова, Чехія.

У третіх же країнах може діяти взагалі свій унікальний підхід, який не буде схожим на жодну іншу країну. Яскравим прикладом є Британія. Так, у Британії для визначення, чи є фізична особа “податковим резидентом”, рахується кількістю “зв'язків”, які фізична особа має із країною. Наприклад:

• домашній зв'язок виникає у зв'язку з орендою житла;

• робочий зв'язок виникає у разі працевлаштування (до британської компанії, а також може виникнути, якщо людина продовжує працювати на українську компанію, але де-факто виконує роботу з території Британії);

• сімейний зв'язок виникає, коли члени сім'ї стають податковими резидентами Британії, і це автоматично тягне за собою податкове резидентство для батька сімейства;

• може виникнути зв'язок із самою Британією (при цьому аналізується, чи не знаходилася людина у Британії за останні 2 роки понад 3 місяці на рік).

Залежно від кількості зв'язків, які виникають із Британією, щоб не стати податковим резидентом, людині дозволяється перебувати:

• не більше 183 днів у країні (якщо є один зв'язок: домашній);

• не більше 120 днів (якщо є два зв'язки: домашній та сімейний);

• не більше 90 днів (якщо є три зв'язки: домашній, сімейний та робочий).

Цікаво, що для того, щоб діти, які навчаються в британських школах чи університетах, стали податковими резидентами Британії і тим самим спричинили податкове резидентство для своїх батьків, їм досить просто не їхати на канікули за межі Британії. І навпаки: якщо дитина їде на всі канікули за межі Британії, то вона не стане податковим резидентом Британії – не створить “сімейного зв'язку” з Британією для своїх батьків.

Цікавий підхід має місце у Іспанії. Там діють два тести на визначення "податкового резидентства":

• на кількість перебування днів на рік (183 дні);

• а також перевіряється, чи не стала Іспанія для людини центром її життєвих та економічних інтересів.

Але крім цього, внутрішнє законодавство містить застереження, що якщо дитина стає податковим резидентом Іспанії, то це тягне автоматично податкове резидентство для його батька, причому незалежно від того, де він проживає, в Іспанії чи за кордоном.

Виходить ситуація, при якій дружина з дітьми у зв'язку з військовими подіями були змушені виїхати до Іспанії, орендували там квартиру, діти пішли до школи, в садок, при цьому вони (дружина та діти) пробудуть там понад 183 дні, - то дитина точно стане податковим резидентом Іспанії. І це також автоматично спричинить податкове резидентство Іспанії для батька, який залишився жити в Україні (якщо батько не зможе довести, що з Україною у нього більше зв'язків).

Цікавий підхід закріплено у законодавстві Туреччини. Там, крім тестів на наявність доміциля (постійного місця проживання) та кількості днів перебування на рік, у податковому кодексі є застереження, що якщо фізична особа (іноземець) вимушена затриматися в Туреччині більш ніж на 6 місяців, при цьому така людина є:

• бізнесменом;

• науковим дослідником;

• спеціалістом;

• посадовою особою;

• представником ЗМІ;

• учнем чи студентом;

• якщо приїхав з метою отримання медичної допомоги, з метою подорожей чи відпочинку;

- така людина може не вважатися податковим резидентом Туреччини.

Аналогічна ситуація буде, якщо таку людину затримали (арештували), якщо вона захворіла або якщо вона була змушена залишитися в Туреччині через обставини, які від неї не залежать (форс-мажорні обставини). Хотілося б вірити, що Туреччина визнає війну в Україні достатніми форс-мажорними обставинами, і не визнає наших громадян податковими резидентами.

Цікаво: Чи можуть українські ФОП відкривати рахунок у банку за кордоном

Наслідки визнання громадянина України податковим резидентом іншої країни

Виникнення статусу податкового резидента зазвичай тягне за собою необхідність сплачувати податки в тій країні, де людина стає податковим резидентом. Причому з доходу, який вона отримує у тій країні, а також з доходу, який отримує із джерел з усього світу.

Застосовуватимуться ставки прибуткового податку, які діють, відповідно, у тій країні, куди переїхала людина. Виходить, якщо фізична особа переїхала до Німеччини і продовжує отримувати доходи з України (наприклад, у вигляді зарплати від українського роботодавця), то цей дохід необхідно задекларувати у Німеччині, а також сплатити з нього податок.

Розуміючи, що фізична особа в Україні заплатить з цього доходу податок 18% (+1,5%), у Німеччині можна буде розраховувати на рахунок сплаченого в Україні податку, але при цьому необхідно буде доплатити податок залежно від застосовуваної ставки: там діє прогресивна ставка від 14% до 42%, залежно від суми доходів, та додатково стягується збір 5,5%.

Якщо порівнювати європейські ставки прибуткового податку з українською ставкою 18%, то зазвичай ставки податку в Європі значно вищі, ніж в Україні, і в більшості країн діє прогресивна шкала (коли застосовна ставка залежить від розміру доходу). Наприклад:

• у Латвії при доході до ≈20 000 євро на рік застосовуватиметься 20%;

• у Бельгії при доході від ≈13 000 євро до ≈24 000 євро на рік застосовуватиметься ставка 40%;

• у Туреччині при доході від ≈15 000 євро до ≈52 000 євро застосовуватиметься ставка 35%;

• в Іспанії при доході від 6000 євро до 50000 євро - 21%;

• у Португалії при доході від ≈25 000 євро до ≈37 000 євро – застосовується 37%;

• в Австрії при доході від 18 000 євро до 31 000 євро - 35%;

• в Італії діє прогресивна ставка від 23% до 43%;

• у Франції також прогресивна шкала до 45%.

Водночас у Болгарії ставка прибуткового податку становить лише 10%, а у Молдові 12%, що набагато нижче, ніж в Україні. Хоча такі випадки, мабуть, виняток із правила.

У Грузії стандартна ставка прибуткового податку для фізичних осіб становить 20%, але водночас існує пільгова програма, яка дозволяє фізичним особам підприємцям із річним оборотом до 500 000 ларі (= 170 000 євро) платити лише 1%.

Таким чином, при виборі країни для проживання найближчим часом не буде зайвим подумати про те, які фіскальні ризики для вас несе та чи інша країна. І без допомоги спеціаліста розібратись у цьому питанні може бути досить складно.

Важливо! Нещодавно Офіс ефективного регулювання BRDO та IT-асоціації України звернулися до урядів деяких європейських країн (Болгарії, Німеччини, Чехії, Угорщини, Польщі, Румунії, Словаччини) з проханням не змінювати податкове резидентство для біженців-підприємців, які вимушено через війну виявилися у тих країнах.

На цей час позитивно на це звернення відреагувала лише Польща (підтвердивши, що “зберігає” за українськими біженцями “центр життєвих інтересів” в Україні та, відповідно, податкове резидентство в Україні – на період війни). Реакцію інших країн ми маємо ще отримати.

На практиці це означатиме наступне: якщо фізична особа пробуде в одній із країн, що розглядаються, понад 183 днів, при цьому продовжуватиме отримувати доходи від діяльності ФОП в Україні (або інші доходи в Україні: зарплатний та ін.), то така фізична особа продовжуватиме вважатися податковим резидентом України, і європейська країна для тимчасового перебування не матиме права стягнути податки з цих доходів принаймні на період війни.

Якщо ви хочете отримати юридичні відповіді щодо конкретно вашої проблеми, і ваших податкових ризиків – звертайтесь до наших спеціалістів.

Вартість послуг з податкового консультування можна дізнатися тут.  

Вартість юридичної консультації можна дізнатись тут.

Все про ведення бізнесу тут.