Залучення інвестицій в стартапи

Поширеною є ситуація, коли перспективний стартап стикається з проблемою відсутності грошових коштів або інших активів для нормальної організації та ведення бізнесу. Найбільш прийнятним рішенням стає пошук інвестора, який готовий взяти на себе фінансування діяльності інноваційного підприємства. Пошук потенційного інвестора й оформлення з ним договірних відносин - найважливіші завдання стартапу.

Основним нормативно-правовим актом, що визначає відносини інвестора і стартапу, є Закон України «Про інвестиційну діяльність». Відповідно до цього закону, інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об'єкти підприємницької або іншої діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект. Інвестиції можуть бути представлені у вигляді:

- грошових коштів, цільових банківських вкладів, паїв, акцій та інших цінних паперів, за винятком векселів;

- рухомого і нерухомого майна;

- майнових прав інтелектуальної власності;

- «ноу-хау», тобто сукупності технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок і виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, які не мають патенту;

- прав користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також іншими майновими правами;

- інших цінностей.

Основним документом, який визначає відносини суб'єктів інвестиційної діяльності, а саме інвестора та учасника (стартапа), є договір. Згідно вищезгаданому закону, укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать українському законодавству, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.

При цьому поняття «інвестиційний договір» в законодавстві України відсутній, а відповідно, оформлення угоди з інвестором може здійснюватися в різних формах. Основне правило - договір повинен відповідати вимогам українського законодавства.

При укладенні договору між інвестором та представником стартапа важливо пам'ятати, що обидві сторони є рівноправними партнерами, вкладення яких здійснюються з одного боку у вигляді інвестицій, а з іншого - у вигляді інновацій.

У практичній діяльності найбільш поширеними формами здійснення інвестицій вважаються:

- створення товариства з обмеженою відповідальністю або інвестування у вже діюче підприємство;

- спільна діяльність;

- оформлення позики;

- надання майна в оренду.

З правової точки зору, всі перераховані форми відповідають законодавству України, однак створення ТОВ представляється найбільш ефективною формою співробітництва.

Створення нового підприємства дозволяє фізичним особам, що просувають стартап, і інвестору визначити розмір статутного капіталу ТОВ, частки учасників та їх види, і найголовніше - порядок розподілу прибутку. Основним документом, що регулює ці питання, є статут ТОВ. Важливо пам'ятати, що якщо фізособа вносить до статутного капіталу нематеріальний актив, наприклад ноу-хау, він повинен мати грошовий вираз.

Якщо ТОВ вже створено, то інвестор може увійти до нього на правах нового учасника. Дане рішення приймається загальними зборами учасників з подальшим внесенням змін до статуту підприємства. Дані зміни повинні бути зафіксовані держреєстратором.

Важливо пам'ятати, що роль і величина прав учасника залежить від розміру його внеску в статутний капітал, а відповідно, підставою для визначення розміру дивідендів буде питома вага учасників в статутному капіталі.

В деяких випадках, наприклад при небажанні інвестора бути учасником ТОВ, інвестиції можуть бути оформлені договорами позики, оренди або спільної діяльності.

У договорі позики фіксується величина позикових коштів, термін повернення, плата за користування (відсотки), а також гарантії повернення, наприклад поручительство третіх осіб або заставу. В угоді про оренду вказується орендоване майно, наприклад офісне приміщення, період користування, плата та інші істотні умови.

Договір про спільну діяльність укладається, якщо сторони не планують створювати нову юридичну особу. При цьому повинна бути визначена особа, відповідальна за ведення господарської діяльності. Всі питання, пов'язані з розрахунками між учасниками, повинні бути обумовлені в договорі.