Релокація бізнесу за кордон під час війни з України

У попередніх статтях ми розібрали податкові наслідки при переїзді наших співгромадян за кордон. У цьому випуску розберемося із питанням релокації юридичних осіб.

У зв'язку з війною, що триває в Україні, багато власників бізнесів сьогодні замислюються про те, щоб перемістити свій бізнес за кордон: тимчасово або на постійній основі, залежно від того, як далі розвиватиметься ситуація в країні.

Залежно від специфіки бізнесу, в одних ситуаціях переміщення може статися досить швидко і гладко, наприклад, якщо ми говоримо про компанії, які надають послуги, та є за своєю суттю "мобільними": IT-компанії, бухгалтерські та аудиторські фірми, рекламні агенції тощо.

В інших ситуаціях переміщення бізнесу може бути досить непростим, трудомістким і витратним процесом, особливо це стосується бізнесу з виробничими потужностями на окупованих територіях.

Багато власників задаються цим питанням, цікавляться особливостями ведення бізнесу в інших (переважно європейських) країнах, і перед прийняттям важливого рішення, намагаються розібратися в тонкощах та нюансах тієї чи іншої юрисдикції, що загалом є правильним підходом.

Цікаво: Чи можуть українські ФОП відкрити рахунок в іноземному банку?

Якими критеріями керуються власники під час виборів іншої юрисдикції?

Перше, на що відтепер звертатиме увагу власник, - це стабільність політичної та економічної ситуації, “неконфліктність” країни на світовій арені, та гарантії забезпечення безпеки для бізнесу іноземного інвестора (наскільки ці гарантії, безумовно, можуть бути надані).

З цієї позиції очевидно, що європейські країни (особливо західноєвропейські) отримують “пальму першості”.

Крім цього, підприємця зазвичай цікавить податкове навантаження, яке виникне в іншій країні, у порівнянні з тим, яке він ніс в Україні. Причому в даному контексті йдеться не тільки про податок на прибуток, але й про:

• прибутковий податок, який доведеться сплачувати роботодавцю за співробітника;

• податок на репатріацію, що виникає при виплаті прибутку підприємства на користь її учасника;

• ПДВ та механізми його відшкодування;

• місцеві податки (податок на землю, податок на нерухомість) та інші.

У разі переміщення торгових процесів до Євросоюзу актуальними стають питання митного оформлення товарів при ввезенні та вивезенні з території ЄС, а також при переміщенні всередині ЄС, питання сплати мит.

Також підприємця, безумовно, цікавитимуть такі питання, як:

• простота установи та подальшого ведення бізнесу;

• доступ до банківської системи та можливості безперешкодного управління банківськими рахунками;

• суворість комплаєнсу та фінансового моніторингу;

• лояльне ставлення банків до бенефіціарів з України (до речі, деякі банки перестали приймати на обслуговування компанії, бенефіціарами яких є громадяни України у зв'язку з тим, що Україна на сьогодні є воюючою країною: наприклад, деякі банки ОАЕ);

• витрати, які зазнає підприємець у зв'язку з організацією офісу (на оренду офісу, на виплату зарплат працівникам та інші).

Примітка: У кожній країні Євросоюзу встановлені свої пороги за мінімальною зарплатою, яких повинен дотримуватись роботодавець. Це сума, нижча за яку зарплата співробітника бути не може. Безумовно, що в більшості європейських країн мінімальна зарплата набагато вища, ніж в Україні, отже витрати роботодавця будуть також вищими (у тому числі на податки із зарплати).

Наприклад, якщо в Україні мінімальна зарплата становить 6 500 гривень, то у Німеччині – 1 621 євро, у Польщі – 655 євро, у Голландії – 1825 євро, у Франції – 1 603 євро. При цьому, якщо в Україні із зарплати співробітника роботодавець сплачує 18% (прибутковий податок) та 1,5% (військовий збір), плюс соціальні внески (але це окремо, ми зараз їх не беремо до уваги), то у Німеччині із зарплати в 1621 євро податок складе 45%, а це виходить майже 23 000 гривень.

Як бачимо, залежно від країни, податкове навантаження може бути дуже різним - від помірного (у таких країнах як Польща, Болгарія), так і дуже високого (Бельгія, Франція, Німеччина, Голландія, Британія, Італія, Австрія тощо).

Все це потрібно враховувати при ухваленні рішення щодо того, куди "переїжджати" бізнесу.

Цікаво: Податкове резидентство на Кіпрі

Загальне порівняння європейських юрисдикцій щодо ставок податків та вигідності для українського підприємця

З точки зору оподаткування податком на прибуток, всі юрисдикції, які можуть становити інтерес, умовно можна розбити на три категорії.

1. Країни, які дають змогу не сплачувати податок на прибуток, до моменту розподілу дивідендів: це Естонія, Латвія, Польща, Грузія.

2. Країни з низькою ставкою на прибуток - це Угорщина, Болгарія, Кіпр, Мальта та інші.

3. Країни, які дозволяють зовсім не сплачувати податок на прибуток незалежно від обставин: наприклад, ОАЕ.

Нижче розглянемо кожну категорію детальніше.

Категорія перша.

Це країни, які дають змогу не сплачувати податок на прибуток до моменту розподілу такого прибутку. Буквально це означає, що поки прибуток компанії реінвестується назад у бізнес, така компанія може не сплачувати податки взагалі в країні реєстрації. Але як прибуток виплачується тільки у вигляді дивідендів на користь учасника, прибуток підприємства підлягає оподаткуванню за повною програмою.

Зокрема, в Естонії в момент розподілу прибутку треба буде сплатити податок на прибуток 20%, у Латвії теж 20%, у Грузії – 15%, у Польщі – 10% (за умови, що платник податків має обіг не більше 2 млн євро на рік або є стартапом, тобто його перший рік діяльності).

Крім податку на прибуток, може бути додатково застосований податок на репатріацію. Зокрема, це має місце у:

• Грузії – застосовується 5% при виплаті на користь учасника-нерезидента, фізичної особи);

• Естонії - застосовується 7% у разі виплати на користь учасника-нерезидента фізичної особи, причому якщо компанія має право на знижену ставку податку на прибуток 14%.

Податкова служба зазначених країн суворо стежить дотримання цих правил, і під час перевірки ретельно перевіряє всі проведені операції. При цьому багато виплат може бути перекваліфіковано на прихований розподіл прибутку: наприклад, надання позики учаснику, проведення операції без надання підтверджуючих документів тощо.

Таким чином, перший блок компаній може бути цікавий тільки у випадку, якщо компанія буде використовуватися як "гаманець", тобто для акумулювання прибутку та подальшого його спрямування (прибутку) у бізнес. Усі виплати від імені компанії необхідно ретельно перевіряти.

Категорія друга.

До другої категорії компаній, як ми говорили вище, відносяться компанії з низькими ставками податку на прибуток, - це Угорщина 9%, Болгарія 10%, Кіпр та Ірландія 12,5%, Польща 9% (ця ставка застосовна до компаній з оборотом не вище 2 млн євро на рік і до стартапів).

Прибуток цих підприємств регулюється завдяки витратам:

1. чим менше витрат, тим більше прибуток;

2. чим більше витрат, тим менше прибуток.

Отже, при виборі юрисдикції з цього блоку важливо заздалегідь продумувати, які будуть витрати компанії. Якщо витрат не буде, або їх буде мало, податковий тягар, незважаючи на низьку ставку, може бути доволі відчутним.

Категорія третя.

До третього блоку відносяться компанії з юрисдикцій, де податку на прибуток у принципі немає. Зазвичай сюди відносять Об'єднані Арабські Емірати.

Справді, ця країна є привабливою тим, що там у принципі донедавна не було жодних податків: ні податку на прибуток, ні прибуткового податку. Плюс податкові органи ОАЕ досить неохоче обмінюються інформацією з іншими країнами, за рахунок чого цю юрисдикцію традиційно вважали такою, що може забезпечити певною мірою конфіденційність.

Плюс факт заснування еміратської компанії дає можливість отримати інвесторську візу засновнику, що у свою чергу давало можливість донедавна отримати сертифікат податкового резидента ОАЕ для фізичної особи, не дотримуючись вимог щодо перебування мінімум 183-х днів на рік у країні. Достатньо було в'їжджати туди кожні 6 місяців на пару днів для підтримки інвесторської візи та сертифікат податкового резидента - "у кишені". Цікаво, чи не так?

Разом з тим, як відомо, зовсім недавно в ОАЕ запровадили ПДВ 5%, який застосовується безумовно не до всіх компаній, а лише до тих, що ведуть відповідну діяльність (що підпадає під оподаткування ПДВ). Також із наступного року планують запровадити податок на прибуток 9%. Кажуть, що цей податок не торкнеться компаній, які зареєстровані у вільних економічних зонах, та які не провадять діяльність на місцевому ринку ОАЕ. Але до кінця року ще 6 місяців, і багато що за цей час може змінитися. У будь-якому разі поступове запровадження податків в ОАЕ свідчить про те, що ця країна найближчим часом перестане бути абсолютно безподатковою.

Вибір юрисдикції для релокації бізнесу є дуже відповідальним питанням, до якого необхідно підходити продумано.

Вибір країни “інтуїтивно” може призвести до серйозного податкового навантаження та непередбачених різних обставин “на місці”.

Ми пропонуємо аналіз вашої ситуації та рекомендації щодо не лише привабливої ??для вашого бізнесу юрисдикції, а й самого процесу релокації бізнесу до обраної країни.

Вартість послуг з податкового консультування можна дізнатися тут.  

Вартість та умови отримання консультації тут.

Все про ведення українського бізнесу в Україні та за кордоном тут.