ГоловнаПублікації нашої юридичної фірмиКоментарі законодавстваРоялті за використання об'єктів авторського права і суміжних прав

Роялті за використання об'єктів авторського права і суміжних прав

Просмотров: 3921

Питання виплати роялті з авторських і суміжних прав за публічне використання музики в готелях і ресторанах не втрачає своєї актуальності.

Черговим підтвердженням цьому стало нещодавнє засідання Комітету фінансів і права Клубу готельєрів та рестораторів на тему «Збір роялті за використання фонограм», в якому взяли участь власники, директори, фінансисти та бухгалтери підприємств готельної і ресторанної сфери послуг, серед яких представники більшості п'ятизіркових готелів м. Києва. У засіданні також брали участь представники Державної служби інтелектуальної власності, організацій колективного управління та правовласники.

У ході дискусії стало очевидним, що готелі та ресторани (далі - заклади) в нашій країні вже цілком доросли до того рівня, що не бачать механізму використання авторських і суміжних прав на музичні твори альтернативного легальному, але не менш очевидним став той факт, що законодавче регулювання не встигає за реаліями ринку.

Незважаючи на те, що Закон України «Про авторське право і суміжні права» (далі - Закон) діє вже майже 19 років, досі законодавство та практика його застосування не дають власникам і керівникам готельного та ресторанного бізнесу розуміння кому і в якому розмірі необхідно платити роялті при публічному виконанні в своїх закладах музичних творів.

У даній статті ми торкнемося деяких аспектів цього питання та спробуємо надати практичні рекомендації щодо законного використанню музики.

Взяти хоча б питання повноважень організацій колективного управління (далі - ОКУ, Організація) щодо збору винагороди (роялті) за використання закладами авторських і суміжних прав на музичні твори.

Закон (ст. 45) надає правовласнику можливість керувати своїми авторськими або суміжними правами особисто, через повіреного або організацію колективного управління. В останньому випадку таке управління називається колективним, так як організації отримують права від безлічі правовласників, формують їх в каталоги, укладають із закладами договори і збирають роялті за використання ними творів зі свого каталогу. Зібрані з закладів кошти в подальшому пропорційно розподіляють серед правовласників - згідно звітів закладів, що містять інформацію про те, які твори з каталогу і як часто ними використовувалися.

У статті 48 Закону йдеться про те, що повноваження на колективне управління майновими правами ОКУ може отримати лише на підставі договорів з правовласниками, укладених в письмовому вигляді (ч. 3), і тільки на підставі цих договорів ОКУ може надавати закладу право на використання авторських і суміжних прав на музичні твори (ч. 5).

На сьогоднішній день зареєстровано близько 15 ОКУ, ключовою відмінністю яких одна від одної як раз є розмір і зміст їх каталогу. Конкретний готель чи ресторан, зазвичай, відвідують представники двох-трьох різних ОКУ, показуючи свої каталоги і переконуючи укласти договір саме з їх організацією.

Однак, процедуру підтвердження актуальності каталогів ОКУ при укладенні ними договорів із закладами законодавець ніяк окремо не регламентує.

А дарма, адже правовласники вільні у будь-який час забрати свої права з однієї організації і передати їх іншій або взагалі не передавати нікому, що досить часто відбувається на практиці. Часто навіть менеджери ОКУ не можуть поручитися, що права на конкретні твори в даний момент у організації є, а тим більше - підтвердити це документально.

Як в такій ситуації закладу бути впевненим в тому, що ОКУ дійсно має договори з правовласниками, які містяться в її каталозі, і оплачені закладом роялті будуть перераховані правовласнику? Законодавець відповіді на це питання не дає.

Можливо, законодавство передбачає, що відповідальність за порушення авторських та суміжних прав у разі незаконного включення музичних творів в свій каталог буде нести ОКУ, а не заклад? Ні, не передбачає.

Виходить, що в такому ключовому питанні як легітимність каталогу доводиться вірити організації колективного управління «на слово».

Ця обставина на практиці суттєво перешкоджає укладенню закладами договорів з ОКУ, так як може спричинити незаконне використання закладом майнових прав на конкретні музичні твори, навіть у разі укладення договорів і оплати роялті в цілому.

Яким же шляхом в даному питанні йде практика? Організації колективного управління, посилаючись на ч. 2 ст. 49 Закону, гарантують підприємствам, які уклали з ними договори, захист від вимог правовласників, якщо такі виникнуть, запевняючи, що в історії незалежної України та їх практиці ще не було випадків, щоб клієнти ОКУ постраждали від претензій правовласників. Свого роду «дах».

Можливо, саме тому в ході засідання Комітету фінансів і права Клубу готельєрів та рестораторів, присвяченого цій темі, неодноразово звучала думка про те, що необхідно укладати договори з найвпливовішими і тривалий час функціонуючими ОКУ.

Окремо варто торкнутися питання розміру роялті, який має виплачувати заклад за використання музичних творів.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об'єктів авторського права і суміжних прав» від 18.01.2003 № 72, мінімальний розмір роялті має становити 1% від доходів, отриманих підприємством від того виду діяльності, у процесі якого здійснюється використання творів. При цьому, доходом, зокрема, необхідно вважати всю суму виручки від реалізації товарів, робіт, послуг, отриманих закладом (більш докладно - в Положенні (стандарт) бухгалтерського обліку № 15 «Дохід», затвердженому наказом Міністерства фінансів України № 290 від 29.11.1999 року).

Прив'язка розміру роялті до виручки закладу не зустрічає підтримки у закладів, оскільки в такому випадку очевидна невідповідність ставки винагороди і реального значення виконання музичних творів в структурі наданих закладом послуг. Також заклади далеко не завжди хочуть розкривати інформацію про свої доходи.

У зв'язку з цим норма, що встановлює мінімальний розмір роялті, при укладанні договорів між закладами та ОКУ практично не використовується.

Замість використання цієї норми, Організації воліють розробляти власні критерії визначення розміру винагороди. До їх числа відносяться рівень закладу, ціни на послуги, кількість місць, інші. При використанні такого підходу, в більшості випадків, розмір роялті, який сплачується закладом за договором з ОКУ, в три-чотири рази поступається мінімальну.

Чи законно це? Так, якщо у ОКУ є право на збір винагороди в розмірі менше мінімального. Таке право може бути закріплено тільки в письмовому договорі між ОКУ та правовласником.

Як закладові перевірити, що ОКУ не перевищує свої повноваження?

Законодавець не прописує для цього спеціальних процедур, на практиці пропонуючи закладам знову повірити ОКУ «на слово», позбавляючи їх юридичних гарантій захищеності.

У той же час відповідальність за порушення авторських та суміжних прав більш ніж конкретна.

У відповідності із Розділом 5 Закону, підприємство, що допустила порушення авторських або суміжних прав, може бути притягнуто до цивільно-правової, а його посадових осіб - до кримінальної чи адміністративної відповідальності.

Закон встановлює досить суворі санкції.

У числі іншого, правовласник може вимагати:

  • Відшкодування збитків (з розрахунку мінімальних розмірів роялті - 1% доходу підприємства);
  • Стягнення з підприємства компенсації у розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат (станом на дату написання статті від 11 тис. грн. До 55 млн. 100 тис. грн.);
  • Відшкодування моральної шкоди.

При цьому варто зазначити, що суди в переважній більшості випадків стають на бік правовласника, стягуючи з закладів значні виплати. Не на користь закладів також те, що суди не висувають особливих вимог до способів доказування, приймаючи в якості доказів порушеного права відео та звукозаписи, показання свідків, акти, складені представниками ОКУ і іншими особами.

Так що ж робити?

В першу чергу, необхідно прийняти той факт, що підбирати музику, яка буде виконуватися в закладі, необхідно, відштовхуючись від каталогу ОКУ, з якою в подальшому буде укладено договір. В іншому випадку ситуація з дотриманням авторських і суміжних прав в закладі навряд чи буде перебувати під контролем адміністрації.

Єдиною можливістю в деякій мірі нівелювати прогалини законодавства є юридично грамотне включення в договори між закладом та ОКУ положень, що стосуються обов'язку останньої і її відповідальності за їх порушення.

Зокрема, рекомендується зобов'язати ОКУ:

  • На момент укладення договору дати юридично значимі гарантії актуальності каталогу, наявності всіх повноважень від правовласників, необхідних для укладення договору в поточній редакції;
  • Узгодити з правовласником розмір винагороди, зазначений в договорі, у випадках, коли він нижче мінімального;
  • Врегулювати всі претензії правовласників, включені в її каталог, в разі їх виникнення;
  • Протягом всього терміну дії договору своєчасно інформувати заклад з низки ключових питань.

Необхідно також передбачити відповідальність ОКУ за порушення вищевказаних зобов'язань в розмірі дійсних збитків, які понесе підприємство в зв'язку з можливими претензіями правовласників.

Тільки в цьому випадку заклад може забезпечити дотримання авторських і суміжних прав в ході публічного виконання музичних творів, а в разі виникнення претензій правовласників - розраховувати на реальну допомогу ОКУ або компенсувати за її рахунок всі понесені збитки.


Просмотров: 3921
Пов'язана практика
Всі пов'язані публікації

Послуги по темі
даного матеріалу: Юридичне обслуговування бізнесу Інтелектуальне право
Доп. меню
Связанная практика Услуги по теме материала