ГоловнаПублікації нашої юридичної фірмиКоментарі законодавстваНовий закон про банкрутство: нововведення та їх недоліки

Новий закон про банкрутство: нововведення та їх недоліки

19 січня 2013 набула чинності нова редакція Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - новий Закон про банкрутство), яка суттєво змінює багато питань, пов'язаних з порушенням процедури банкрутства і подальшої санацією або ліквідацією підприємств. Більшість з них є прогресивними і можуть серйозно спростити і прискорити процедуру банкрутства. Але в той же час, ряд інших нововведень через істотні недоліки законодавця можуть принести багато неприємностей.

В першу чергу, це стосується на перший погляд прогресивних норм щодо публікації оголошень про порушення процедури банкрутства, про введення процедури санації, про визнання боржника банкрутом і інших оголошень на веб-сайті ВГСУ. На перший погляд, це дійсно прогрес, враховуючи, що сьогодні майже всі оголошення (крім оголошень про порушення процедури банкрутства) повинні публікуватися в офіційних друкованих ЗМІ, доступність і зручність використання яких нині значно поступається Інтернету.

Але, по-перше, неясно, чим законодавцю не догодила діюча зараз процедура опублікування оголошень про порушення процедури банкрутства на офіційному веб-порталі судової влади (http://www.court.gov.ua), у відповідному розділі Єдиного державного реєстру судових рішень . Адже можна було впровадити публікацію на вказаному сайті і інших оголошень, що стосуються процедури банкрутства. Тим більше що зараз оголошення про порушення процедури банкрутства представлені у вигляді судових рішень, а тому несуть набагато більше інформації, ніж просто оголошення.

По-друге, вимоги щодо публікації на веб-сайті ВГСУ набудуть чинності тільки через рік. До цього моменту такі публікації повинні будуть здійснюватися в офіційних друкованих видання (газетах «Голос України» і «Урядовий кур'єр»). А значить, навіть прогрес з оприлюдненням інформації про порушення справ про банкрутство на порталі судової влади, буде на час скасований завдяки новим Законом про банкрутство.

Але головний недолік реформи полягає в тому, що законодавець не визначив ні терміни публікацій таких оголошень, ні того, хто і як повинен їх публікувати (у тому числі, платити за них). Досить імовірно, що самі суди цим займатися не будуть. Зате вони зможуть покласти такі обов'язки на будь-якого учасника процедури банкрутства (боржника, ініціюючого кредитора, розпорядника майна та інше) в залежності від того, хто з них буде більше цього хотіти, і встановлювати ті терміни виконання цих обов'язків, які таким бажаючим будуть більш вигідні. Очевидно, що такий стан речей може сприяти зловживанням з їхнього боку.

Недопрацьованою виглядає також спроба законодавця запровадити спеціальний і спрощений порядки провадження у справах про банкрутство. На відміну від загального порядку, що вимагає застосування процедури розпорядження майном з подальшим переходом до процедур санації, ліквідації або мирової угоди, спеціальний порядок передбачає залучення до участі у справі додаткових учасників, продовження термінів санації, співпадання процедур розпорядження майном та санації. А спрощений порядок застосовується до ліквідації банкрута без застосування процедур розпорядження майном та санації.

Така диференціація була покликана спростити процедуру банкрутства в тих випадках, коли це є об'єктивно можливим, застосувати, так би мовити, індивідуальний підхід до кожної ситуації. Але законодавець настільки захопився ідеєю індивідуального підходу до кожного, що забув про встановлення чітких критеріїв, за наявності яких можливе застосування певної процедури. В ч. 3 ст. 7 нового Закону про банкрутство такі критерії названі неточно: категорії боржника, вид його діяльності і наявність у нього майна. При цьому ні класифікацій категорій боржників, ні хоч якої-небудь вказівки на те, яким видом діяльності повинен займатися боржник або скільки майна він повинен мати для застосування до нього спеціальної або спрощеної процедури, новий Закон про банкрутство не містить.

Тим самим, створюються невиправдано широкі можливості для господарського суду, який буде визначати, яку процедуру застосовувати до боржника. На практиці такі «широкі вольності» цілком можуть призвести до зловживань як з боку боржників, які за допомогою спрощеної процедури можуть захотіти швидше позбутися від кредиторів, так і кредиторів, які тим же способом можуть намагатися якнайшвидше захопити майно боржника. Госпсуди ж при цьому будуть виконувати роль флюгера, застосовуючи спрощений чи спеціальний порядок до одних і не застосовуючи його до інших процедур банкрутства, навіть якщо при цьому становище боржників буде схожим.

Дискримінаційними і несправедливими є положення частини 9 ст. 91 нового Закону про банкрутство. Згідно з цією нормою з моменту прийняття господарським судом рішення про банкрутство та відкриття ліквідаційної процедури у відношенні ФОП, втрачає чинність державна реєстрація фізичної особи як приватного підприємця, а також анулюються всі видані йому ліцензії. Така норма не враховує право ФОП на апеляційне та касаційне оскарження рішення суду про визнання його банкрутом. До того ж, несправедливо, що такі жорсткі вимоги встановлені саме до ліквідації ФОП, але при цьому не стосуються інших суб'єктів підприємницької діяльності.

Відвертою нісенітницею є також наділення ВГСУ повноваженням щодо затвердження Положення про порядок проведення санації до порушення провадження у справі про банкрутство, яким повинен визначатися, в тому числі, порядок проведення зборів кредиторів. Це прямо суперечить положенням ст. 6, 19 і 124 Конституції, які поділяють державну владу на три гілки, і в якості єдиної функції судової влади визначають відправлення правосуддя. Прийняття нормативних актів не відноситься до правосуддя і тому не може бути доручено представникам судової влади. Це сфера компетенції законодавчої та виконавчої гілок влади.

На жаль, таких грубих і не дуже прорахунків і недоліків можна знайти ще багато по всьому тексту нового Закону про банкрутство. Удвічі прикро, що на тлі цих прорахунків меркнуть ті безсумнівні досягнення, які законодавцю все ж вдалося реалізувати в більш-менш прийнятній формі. У числі таких змін можна відзначити:

  • Введення процедури санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство. Ця процедура дозволяє кредитору, який володіє більше 50% загального обсягу заборгованості боржника, ввести процедуру санації боржника за наявності згоди останнього. Введення нової процедури досудового врегулювання покликане розширити можливості для запобігання банкрутству боржника, а заодно розвантажити суди. Правда, при цьому закон встановлює ряд жорстких вимог до плану санації в рамках такої процедури і потребує затвердження його судом, а тому не факт, що ця процедура буде активно застосовуватися на практиці;
  • Прийняття рішення про порушення справи про банкрутство не за фактом прийняття відповідної заяви кредитора, а після проведення судом підготовчого засідання. У рамках цього засідання суд повинен буде перевірити подані документи, заслухати пояснення сторін, оцінити заперечення боржника (якщо заява подана кредитором) або наявність ознак неплатоспроможності боржника або її загрози (якщо заява подана боржником), і тільки після цього винести ухвалу про порушення справи про банкрутство . Це нововведення покликане знизити випадки безпідставного порушення справи про банкрутство, які можуть приносити шкоду як боржнику (на його майно накладається арешт), так і кредиторам (у відношенні задоволення їхніх вимог вводиться мораторій);
  • Надання кредиторам, які не встигли заявити свої вимоги протягом встановленого терміну (30 днів), права на отримання боргу. Такі кредитори не матимуть статусу конкурсних, але їх вимоги все одно будуть погашатися в останню, шосту чергу;
  • Зміцнення прав кредиторів, чиї вимоги забезпечені заставою (забезпечених кредиторів). Зокрема, для затвердження плану санації та мирової угоди необхідно буде отримати згоду таких кредиторів. В іншому випадку інші кредитори повинні будуть або виділити забезпеченим кредиторам забезпечені речі з майна боржника і продати їх на аукціоні, і за виручені кошти погасити борг, або викупити борг таких кредиторів;
  • Скорочення термінів проведення окремих процедур. Зокрема, термін повноважень розпорядника майна буде скорочений з шести місяців (з можливістю продовження на необмежений термін) до 115 днів з можливістю продовження тільки на два місяці. Крім того, буде скасовано можливість продовження термінів ліквідації (максимум - 12 місяців);
  • Впровадження обов'язковості продажу майна боржника через аукціон. Такий аукціон повинен буде проводитися особою, яка має ліцензію на проведення торгів по замовленню ліквідатора, а оголошення про його проведення повинні будуть розміщуватися на веб-порталі Державного департаменту з питань банкрутства. При цьому новим Законом про банкрутство детально врегульована процедура проведення аукціону, строки і порядок його проведення, а також передбачена можливість проведення аукціону у формі електронних торгів;
  • Впровадження автоматичного розподілу справ між арбітражними керуючими. Кандидатура на посаду розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора буде визначатися судом самостійно, із застосуванням автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих. Ініціюючі кредитори втрачають право рекомендувати суду конкретного арбітражного керуючого на посаду розпорядника майна. Правда, таке право зберігається за комітетом кредиторів при визначенні керуючого санацією та ліквідатора. До того ж у разі відмови арбітражного керуючого, обраного автоматичною системою, суд не зобов'язаний буде використовувати її знову, і зможе вибрати будь-якого арбітражного керуючого, внесеного до Реєстру;
  • Зміна правового статусу арбітражних керуючих, порядку їх відбору та здійснення контролю за їх діяльністю. Зокрема, замість процедури ліцензування арбітражних керуючих запропоновано ввести незалежне автоматизоване тестування кандидатів на цю роль з видачею тим, хто успішно пройшов тест, кваліфікаційних свідоцтв. Правда, одночасно з цим на арбітражних керуючих покладуть додаткові обов'язки. Зокрема професійне страхування їх відповідальності і необхідність створення спеціального компенсаційного фонду, який буде формуватися за рахунок коштів арбітражних керуючих.

Таким чином, можна зробити висновок, що новий Закон про банкрутство не настільки хороший, як хотілося б. Але одночасно він і не настільки поганий, щоб зовсім від нього відмовлятися. Недоліки ж, цілком можливо, незабаром будуть виправлені. У всякому разі, урядовий законопроект № 10707, спрямований на усунення ряду недоліків нового Закону про банкрутство, вже прийнятий у першому читанні.

Написати автору лист

Все ще залишаються запитання?

Може досить витрачати час та вже варто звернутися до професіоналів?

Дізнатися вартість


Пов'язана практика

ЗАДАТИ ПИТАННЯ ЮРИСТУ
Дод. меню
Пов'язана практика Послуги по темі статті