Як розподілити воєнні, валютні, логістичні та регуляторні ризики у договорі

Під час виконання договору курс валюти може різко змінитися, звичний маршрут доставки — стати недоступним, а нова заборона — унеможливити ввезення товару. Якщо договір не визначає наслідків таких подій, кожна сторона буде тлумачити ситуацію на свою користь.

Наприклад, український постачальник зобов’язався доставити обладнання за фіксованою ціною. Через закриття погодженого маршруту перевезення подорожчало на 40%. Постачальник вимагає збільшити ціну, а покупець наполягає на первинних умовах. Загальне положення про форс-мажор не дає відповіді, хто має сплатити додаткові витрати та чи можна змінити маршрут без згоди покупця.

Щоб уникнути такого спору, ризики у договорі потрібно не просто перелічити, а розподілити між сторонами та встановити порядок дій для кожного з них: хто несе витрати, коли можна змінити ціну або строк, які документи підтверджують подію та за яких умов дозволено припинити договір.

Чому ризики між сторонами договору потрібно розподіляти заздалегідь?

Фраза “сторони не відповідають за форс-мажор” не вирішує більшість практичних проблем. За статтею 617 Цивільного кодексу України сторона звільняється від відповідальності, якщо доведе, що порушення сталося через випадок або непереборну силу. Проте це не означає, що договір автоматично припиняється, ціна переглядається або всі збитки переходять на іншу сторону.

Крім того, сама наявність війни, валютного обмеження чи затримки на кордоні ще не доводить неможливості виконання конкретного договору. Потрібно встановити зв’язок між подією та порушеним зобов’язанням.

Тому договірні ризики варто розподіляти заздалегідь: для кожного істотного ризику варто визначити:

• яка подія вважається ризиковою;
• яка сторона контролює відповідну частину виконання;
• хто оплачує додаткові витрати;
• у яких межах можуть змінюватися ціна, строки або спосіб виконання;
• коли виконання можна призупинити;
• за яких умов сторона має право припинити договір;
• як і коли потрібно повідомити контрагента;
• якими документами підтверджується подія.

Так, якщо доставку організовує продавець, логічно покласти на нього звичайне зростання тарифів у межах погодженого відсотка. Якщо ж вартість перевезення перевищила цей поріг через закриття маршруту, сторони можуть ділити додаткові витрати або переглядати ціну.

Якщо договір передбачає значну передоплату, відстрочку платежу або велику поставку, розподіл ризиків варто доповнити перевіркою того, чи має контрагент активи та реальну можливість виконати свої зобов’язання. Детальніше про таку перевірку — у матеріалі “Перевірка майна, обтяжень і платоспроможності контрагента перед великою угодою”. 

Як врегулювати воєнні ризики?

До воєнних ризиків можуть належати пошкодження виробництва або складу, обстріл маршруту, евакуація працівників, мобілізація ключового персоналу, тривале відключення електроенергії, закриття порту чи пункту пропуску.

У форс-мажорному застереженні не варто зазначати, що будь-яка подія, пов’язана з війною, автоматично звільняє сторону від усіх обов’язків. Для договору важливо, як саме вона вплинула на виконання.

Наприклад, обстріл складу, на якому зберігався визначений для покупця товар, може зробити поставку в погоджений строк неможливою. Водночас повітряна тривога в іншій області, яка не вплинула на виробництво або доставку, сама по собі не є підставою для невиконання.

У договорі доцільно передбачити:

• перелік воєнних подій, які можуть вплинути на конкретну операцію;
• обов’язок сторони вжити розумних заходів для зменшення наслідків;
• можливість використати інший склад, маршрут або спосіб виконання;
• продовження строку лише на період фактичної затримки;
• максимальний строк призупинення, після якого договір можна припинити;
• порядок розрахунків за вже поставлений товар або надані послуги.

Форс-мажорні обставини можуть засвідчувати Торгово-промислова палата України та уповноважені регіональні палати відповідно до статті 14¹ Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні”. Проте навіть сертифікат не замінює доказів того, що конкретна подія завадила виконати саме це зобов’язання.

Як розподілити валютні ризики?

Валютний ризик може виникнути через зміну курсу, заборону купівлі або переказу валюти, обмеження банку чи неможливість провести платіж через обраний рахунок.

Насамперед валютне застереження в договорі має визначити валюту ціни та валюту платежу. У договорі між українськими сторонами ціна може бути прив’язана до іноземної валюти, а оплата здійснюватися у гривні за погодженим курсом. Для цього потрібно прямо зазначити:

• який курс використовується — НБУ, курс конкретного банку або інший показник;
• на яку дату він визначається;
• чи переглядається сума після виставлення рахунку;
• що відбувається при різкій зміні курсу.

Наприклад, сторони можуть погодити, що коливання курсу до 5% не змінює ціну. Якщо курс змінився більше ніж на 5%, ціна перераховується лише в частині перевищення або сторони протягом п’яти робочих днів погоджують перегляд ціни договору.

Для зовнішньоекономічного контракту потрібно окремо визначити, хто сплачує банківські комісії та витрати банків-посередників, а також чи вважається платіж здійсненим у момент списання коштів із рахунку платника або їх зарахування одержувачу.

Зміна курсу та заборона платежу — не одне й те саме. Якщо платіж не можна провести через валютне обмеження, договір може передбачати інший дозволений рахунок, зміну строку або валюти платежу. Проте альтернативний спосіб розрахунку має відповідати вимогам валютного та санкційного законодавства. Обмеження на окремі валютні операції під час воєнного стану, зокрема, встановлюються постановою Правління НБУ № 18.

Потрібна професійна допомога з цим питанням?

Залишіть заявку – ми підберемо оптимальне рішення для вашої ситуації.

Замовити послугу

Як розподілити логістичні ризики у договорі?

Логістичні ризики — це не лише повна зупинка доставки. До них також належать затримки на кордоні, закриття маршруту, відмова перевізника, пошкодження товару, нестача транспорту та істотне зростання вартості перевезення.

У договорі потрібно чітко визначити:

• хто обирає та оплачує перевізника;
• місце і строк передачі товару;
• момент переходу ризику його втрати або пошкодження;
• хто оформлює експортні, імпортні та транзитні документи;
• чи можна змінити маршрут без додаткової згоди;
• хто оплачує простій, зберігання та повторну доставку;
• яке відхилення від строку допускається;
• коли затримка дає право відмовитися від поставки.

У зовнішньоекономічних контрактах ці питання часто розподіляють за допомогою правил Incoterms® 2020. Однак недостатньо написати лише “FCA” або “DAP”. Потрібно вказати точне місце, редакцію правил і перевірити, чи відповідає обрана умова реальній організації перевезення.

Наприклад, сторони погодили DAP Варшава, Incoterms® 2020. Продавець несе ризики доставки до визначеного місця у Варшаві. Але договір усе одно має пояснювати, що відбувається, якщо узгоджений пункт пропуску закрито, новий маршрут збільшує витрати та затримує поставку на два тижні.

Практичним рішенням може бути поріг додаткових витрат. До прикладу, подорожчання доставки до 10% покриває продавець, а перевищення сторони погоджують окремо. Якщо протягом установленого строку домовитися не вдалося, кожна сторона може відмовитися від невиконаної частини поставки.

Цікаво: Укладаєте контракт саме з іноземним контрагентом? Ширше про порядок розрахунків, поставку, Incoterms, відповідальність і вирішення спорів ми розібрали у матеріалі “Зовнішньоекономічний договір: як скласти ЗЕД-контракт, що захищає інтереси бізнесу” 

Як врахувати регуляторні ризики та зміни законодавства?

Після укладення договору можуть змінитися правила ліцензування, митні вимоги, ставки обов’язкових платежів, технічні норми, правила маркування або умови ввезення та вивезення товару.

Не кожна зміна законодавства є істотною зміною обставин і повинна автоматично змінювати договір. Сторони можуть розділити звичайні та істотні зміни.

Наприклад, постачальник бере на себе витрати на виконання вимог, які діяли або були офіційно оприлюднені на дату підписання договору. Якщо після цієї дати запроваджено новий обов’язковий дозвіл або збір, сторони визначають, хто його оформлює та сплачує.

У договорі варто зазначити:

• які зміни вважаються істотними;
• хто відповідає за отримання дозволів і подання документів;
• чи включені нові податки, збори та витрати у ціну;
• за якого розміру додаткових витрат можна переглянути ціну;
• скільки часу сторони мають на переговори;
• що відбувається, якщо нова заборона робить виконання незаконним.

Якщо виконання стало не просто дорожчим, а забороненим, сторона повинна мати право призупинити відповідну операцію. Якщо заборона триває довше погодженого строку або її неможливо усунути, договір може бути припинений повністю чи в окремій частині.

Які механізми управління ризиками передбачити у договорі?

Незалежно від виду ризику в договорі потрібен зрозумілий порядок дій.

Повідомлення

Сторона повинна повідомити про ризикову подію у визначений строк, наприклад протягом трьох робочих днів. У повідомленні варто зазначити, що сталося, на які зобов’язання це впливає, скільки може тривати затримка та які заходи пропонує сторона.

Підтвердні документи

Залежно від події це можуть бути сертифікат ТПП, повідомлення банку або перевізника, рішення державного органу, зміни до нормативного акта, митні документи, рахунки за альтернативну доставку або акт про пошкодження товару.

Перегляд умов

Потрібно встановити не лише обов’язок “провести переговори”, а конкретну процедуру: строк, перелік питань і тимчасовий порядок виконання. Наприклад, сторони протягом десяти робочих днів погоджують нову ціну або маршрут, а до цього моменту не здійснюють нові відвантаження.

Можна також передбачити механізм коригування ціни: формулу перерахунку, допустимий відсоток подорожчання або поділ додаткових витрат. Це працює краще, ніж вимога домовитися вже після виникнення проблеми.

Призупинення та припинення

Договір має визначати, яке саме зобов’язання можна призупинити та чи нараховуються за цей період штрафи. Призупинення не повинно тривати безстроково. Після встановленого строку, наприклад 30 або 60 днів, сторонам потрібно або погодити нові умови, або отримати право припинити невиконану частину договору.

Окремо варто визначити порядок остаточних розрахунків: оплату вже поставленого товару, повернення невикористаного авансу та долю товару, який перебуває в дорозі.

Більше про те, як вибудувати договірну роботу системно, — у матеріалі “Налаштування договірної роботи: система замість одного шаблону договору”

Як ми допомагаємо розподілити ризики у контрактах?

Наша юридична команда аналізує не лише загальне положення про форс-мажор, а весь порядок виконання договору. Для цього ми:

• визначаємо воєнні, валютні, логістичні та регуляторні ризики конкретної операції;
• встановлюємо, яка сторона реально контролює кожний етап виконання;
• погоджуємо валюту, курс, дату перерахунку та порядок сплати комісій;
• визначаємо умови доставки, момент переходу ризиків і розподіл додаткових витрат;
• передбачаємо наслідки нових дозволів, заборон та інших змін законодавства;
• готуємо порядок повідомлення та перелік підтвердних документів;
• установлюємо механізм перегляду ціни, строків і способу виконання;
• визначаємо умови призупинення та дострокового припинення договору;
• урегульовуємо повернення авансу й оплату вже виконаного.

Якщо ви укладаєте договір з українським чи іноземним контрагентом, звертайтеся до нас. Ми проаналізуємо ризики операції та підготуємо контракт із чітким порядком зміни, призупинення або припинення зобов’язань.

Детальніше про юридичний супровід договорів — на сторінці послуги: Договірна практика.